Безкарне бидло: Україна нарешті відкрила цивілізованому світу очі на Росію

За удар по Грузії, за організацію ще однієї бандитської республіки, за бомбардування житлових кварталів Горі треба було врубати з плеча так, щоб мілітаристська сверблячка зникла років на тридцять. Але не наважилися.

Читайте також Чому на Заході до останнього вважали, що росіяни – не зовсім варвари

Російський дикий звір

Навіщо дражнити звіра? Дуже шкода, що не вистачило сміливості та розуміння наслідків. Тому що тоді б не було подій 2014 та 2022 років.

Потім була можливість відреагувати у 2014 році. Не привід, а ще одна вагома причина відреагувати жорстко і справедливо на анексію, розв'язання військового конфлікту, пряме вторгнення на територію, створення і підтримка сепаратистського анклаву.

Чи має міжнародна спільнота втрутитися? Безперечно. Але ж ми пам'ятаємо: звіра не можна злити! Його простіше погодувати, щоб не кинувся! Чужими територіями, чужими життями, чужим майбутнім. Забувши про те, що так уже намагалися робити – і не прокотило!

Умиротворення агресора 2.0

Європа і Америка, забувши про історичний досвід Другої світової, наввипередки гладили звіра по голові і закликали нас не чинити опір. Глибоке занепокоєння – погана заміна реальної допомоги.

Але що означає доля якоїсь там України порівняно з газовими контрактами та нафтовими постачаннями?

Плюнути та розтерти! Нічого особистого, панове Українці! Просто бізнес! Мінус Крим, мінус частина Донбасу, мінус гідність…

Може, хтось і думав, що смиренність – це дорога до світу, але, чорт забирай, він помилявся. Смиренність і непротивлення злу –  це шлях до війни та забуття.

Невміння чинити опір тільки збуджує ґвалтівника. А нам наполегливо радили не чинити опір і навіть тримали за руки: як би чого не вийшло. А воно вийшло, але вже 2022-го.

Вийшло боком – повноцінною війною, бомбардуваннями міст, градами по житлових кварталах, тисячами жертв, мільярдними сумами збитків.

Це вже не Грузинська війна, а війна на знищення.

З приводу ніхто особливо не морочився –  НАТО, нацисти, Росія в небезпеці. Для народу Росії причину можна і не вигадувати, схоплять будь-що, а решті світу можна просто плюнути в морду –  втруться! Вже не раз плювали. І ті втиралися. Що тут думати?

Робота над помилками

Цю війну вигодували ми і наші друзі та союзники, випестили боягузтвом, байдужістю, користолюбством і глибоким занепокоєнням замість гідної відповіді зарозумілому від безкарності бидлу.

Її вигодував колективний Захід за нашого цілковитого потурання та інфантилізму. І на сьогодні ми розхльобуємо наслідки нашого власного прорахунку. Ми покладалися на чужу пораду, забуваючи, що поради завжди дають з огляду на свою користь.

Сьогодні колективний Захід усвідомив свою помилку. Він розгледів у діях Путінської армії і агресію, і військові злочини, і вбивства мирних жителів, і мародерство, і згвалтування, і пограбування. Він уже не заплющує сором'язливі очі, він з жахом, він навіть назвав Путіна військовим злочинцем.

Захід допомагає, бо зрозумів –  він наступний! Звір вигодований, видресований і лютий. Він завжди голодний, особливо коли впевнений у безпорадності жертви.

І нам пощастило, що він був упевнений у нашій безпорадності, а ми були готові боротися за свою Незалежність. Попри поради партнерів і посередників – до кінця. До останньої краплі крові. І розуміли, що ворог не залишив нам вибору: чи ми, чи вони.

Так "вигаданий австрійським генштабом народ" із "створеної Леніним і більшовиками країни", що живе на "вкрадених у Російської імперії землях" зупинив армію "визволителів", вломивши "другу армію світу" таких трендюлів, яких вона не отримувала років вісімдесят.

Виявилося, що українці мають бойовий дух, залізні яйця та міцний характер, що у них гідний президент, вміла армія та велике бажання не мати нічого спільного з божевільною імперією.

Ми не впали ні за три дні, ні за тиждень. І це змусило Захід зрозуміти, що всі ці роки вони потискали руку не президентові великої країни, а маленькому вбивці, що остаточно втратив зв'язок з часом і реальністю. З божевільним, який уявив себе месією, покликаним зібрати під руку російські землі, не розбираючи, що деякі з них зовсім навіть неросійські і російськими ніколи не були.

Робота над помилками 2.0

Добре, звичайно, що колективний Захід усвідомив свою помилку. Добре, що Україну не змогли поставити на коліна. Добре, що світ завдяки нам зрозумів, що газ і нафта російського походження –  це не про бізнес, а про політику, і газова голка позбавляє самостійності у прийнятті рішень та свободи вибору з того моменту, як тебе вперше змусили зробити щось за знижку ціни на газ.

Але мало відтягти від нас звіра. Звіра треба запхати в клітку, послабити та роззброїти, бо це справжній звір. Якщо його не послабити і не висмикнути в нього ядерні ікла, він нападе знову. І знову. І ще раз. Доки ми не загинемо під його ударами.

Тому – чи ми, чи вони. Спочатку важкою зброєю, потім економічними санкціями – до самої перемоги. Поки звір сам не почне їсти траву і мукати під час доїння. Іншого шансу зменшити присутність зла у цьому світі ми вже не матимемо.

Жорстокі обстріли по цивільних – це симптом, що у Росії проблеми: