Спершу на дівчат у відвертому купальному вбранні тикали пальцем. За тиждень-другий ті ж, хто обмовляли, і самі купували бікіні.
Творцем купального костюму є француз Луї Реар. Інженер за фахом, він успадкував від матері салон жіночої білизни. Аби привабити клієнтів мсьє Реар вирішив відрізати від купальника кілька сантиметрів. Зробив як задумав, та коли спробував вмовити паризьких манекенниць продефілювати в новій моделі, усі відмовилися.
Лише стриптизерка з Казино де Парі наважилася вийти на подіум в кількох клаптиках тканини. Показ спричинив фурор в Європі. На дівчину в бікіні посипалися пропозиції руки і серця, до 50-ти тисяч чоловіків кликали її заміж.
Луї Реар почув запах грошей і остаточно перекваліфікувався на дизайнера. Лишилося лишень вигадати назву для свого творіння. Допоміг збіг: 30 червня 1946 року, за кілька днів до презентації моделі, Сполучені Штати випробували атомну бомбу на атолі Бікіні у Тихому океані. "Від мого купальника буде такий же вибуховий ефект!" - заявив Реар.
Модельєр як у воду дивися. Бікіні настільки схвилював публіку, що спершу дівчат у ньому заарештовували за аморальну поведінку. Лише, коли такі ікони стилю як Бріджит Бардо, вдягли бікіні, ажіотаж трохи стих.
У 1956 році чоловік французької акторки Роже Вадим зняв її у білому бікіні у стрічці "І Бог сотворив жінку". На великому екрані прорекламувала бікіні ще один секс-символ того часу швейцарка Урсула Андресс. У 1962 році вона зіграла дівчину Джеймса Бонда у першому фільмі про Агента 007.
У 2001 році акторка випадково знайшла своє біле бікіні на горищі. Довго не роздумуючи пані Андресс виставила його на аукціоні Крісті і, що ви думаєте, вторгувала не мало не багато 160 тисяч доларів!