І от вузькій долині річки Фригід (сучасна Віпава на території Словенії) відбулася остання відчайдушна спроба зшити докупи розірване тіло великої Римської імперії. 24 Канал розповість про неї трохи докладніше.
Чому Схід і Захід зійшлися у кривавій битві у 394 році?
Під кінець IV століття Римська імперія вже була фактично розділена. На Сході, у Константинополі, правив Феодосій I – жорсткий, але глибокий шанувальник християнства, який мріяв про єдину державу під єдиним Богом. На Заході ж ситуація нагадувала театр абсурду – після загадкової смерті молодого імператора Валентиніана II (найімовірніше, його задушили у власному ліжку), реальну владу захопив Арбоґаст, талановитий і безжальний полководець франкського походження. Та він розумів, що варвар на троні спричинить бунт, тож посадив на престол маріонетку – колишнього вчителя риторики Євгенія.
Євгеній, хоч і був номінальним християнином, заради підтримки римської аристократії почав загравати з язичництвом, і вівтарі старих богів знову запалали у Римі. Для Феодосія це стало ідеальним casus belli – приводом для війни, і він оголосив похід на Захід – не просто як політичну кампанію, а як священну війну проти узурпаторів та єретиків.
На початку вересня 394 року величезна армія Сходу підійшла до Альп. Феодосій вів за собою доволі строкате військо – римські легіони крокували пліч-о-пліч із десятками тисяч готських найманців, якими командував ще молодий Аларіх (той самий, що через 16 років пограбує Рим). Арбоґаст, звісно, чекав на них – він перекрив вузький прохід у долині річки Фригід, розставивши свої війська на висотах.
5 вересня розпочалася кривава м'ясорубка. Феодосій, ймовірно, зневажаючи життя своїх варварських союзників, кинув армію Аларіха у лобову атаку на укріплені позиції ворога – за свідченнями сучасників, того дня полягло близько 10 тисяч готів, але війська Заходу стояли непорушно. До вечора Феодосій був змушений відступити, і його табір охопив відчай – полководці радили імператору повертатися на Схід, визнавши поразку. Проте Феодосій, зачинившись у своєму наметі, провів ніч у несамовитих молитвах, благаючи небеса про диво.
Битва на річці Фригід 394 року – чому вона важливі в історії Римської імперії: дивіться відео BazBattles
Останній спалах згасної зірки Римської імперії
І диво сталося, хоча сучасна метеорологія має для нього цілком наукову назву. Вранці 6 вересня Феодосій знову вивів свої поріділі війська на поле бою, а Арбоґаст, впевнений у своїй перемозі, готувався завдати остаточного удару. Але щойно армії зійшлися, з гір зірвався штормовий північно-східний вітер неймовірної сили – бора. Це феномен цього регіону – холодний вітер, швидкість якого може сягати ураганних значень.
Природа зіграла на боці Сходу. Вітер бив просто в обличчя солдатам західної армії, здіймав хмари густого пилу, засліплюючи легіонерів Арбоґаста. А коли лучники Заходу випускали стріли, ураганний вітер зупиняв їх у польоті та жбурляв назад. Навіть списи не долітали до цілі, а важкі щити виривало з рук. Натомість зброя армії Феодосія, підхоплена попутним штормом, летіла з подвійною швидкістю та вбивчою силою.
Але найголовніше – це психологічний ефект, а він був нищівним. Солдати Заходу, багато з яких вірили у старі прикмети, сприйняли це як гнів самих небес. Ряди їхні здригнулися, а потім і зламалися, а армія Сходу, натхненна "божественним втручанням", прорвала оборону. Почалася різанина, Євгенія схопили й негайно обезголовили біля ніг Феодосія. Гордий Арбоґаст, розуміючи, що все втрачено, втік у гори, де за кілька днів кинувся на власний меч.
Битва на річці Фригід завершилася тотальною перемогою Сходу. Феодосій I увійшов в історію як Великий та став останнім імператором, який зосередив у своїх руках владу над усією Римською імперією від берегів Євфрату до туманної Британії. Але цей тріумф був лише яскравим спалахом згасної зірки, адже тримався тільки на авторитеті одного хворого правителя.
Всього через 4 місяці, у січні 395 року, Феодосій помер у Медіолані (Мілані). На смертному одрі він розділив імперію між двома своїми синами – Аркадієм на Сході та Гонорієм на Заході. Цей розкол і став остаточним – дві половини античного світу більше ніколи не з'єдналися.