Україна та Росія домовились про кооперацію в авіапромі. Росіяни мабуть вже потирають руки. Тож бо одна з найбільш потужних авіадержав змушена купувати двигуни для своїх літаків та вертольотів в Україні. Ще й самі літаки в Україні розроблені.

Як не дивно, нова українська влада швидко висловила свою готовність до злиття в повітряному екстазі, але діями підтверджувати слова не поспішає. Три місяці минуло, а домовились лише про створення спільного підприємства, яке поки невідомо чим конкретно буде займатися.

І тут лунає сенсаційна заява про можливість спільного виробництва транспортних літаків Ан-124 «Руслан» Росією та… США. Заява не аби кого, а віце-прем’єра російського уряду Сергія Іванова. Це саме той Сергій Іванов, який гальмував кооперацію Москви з Києвом у спільному проекти виробництва іншого військового транспортника – Ан-70 на посаді міністра оборони. Підставою для цього була активна співпраця Києва з НАТО, з перспективою вступу до лав потенційного противника. Навіщо робити літак з тими, до кого потім цим же літаком можливо доведеться доставляти спецпідрозділи?

Виходить з членом НАТО – США, таких проблем не виникає. Більше того, Москва не просто висуває пропозиції, там твердять, що вже ведуть переговори на рівні урядів. А збирати «Русланів» у Новому світі пропонують нікому іншому, як американській Boeing. Найбільшому постачальнику літаків ВПС США та єдиній компанії у світі яка пропонує ринку єдиного конкурента «Ан-124» - свій транспортник C-17 «Globemaster».

Саме цей факт і породжує питання:
1) Навіщо уряду США просувати у себе чужий літак, якщо є свій, який також треба комусь продавати?

2) Чому про ці переговори немає жодної заяви з боку американців?

3) Навіщо Москва пропонує стратегічні технології Вашингтону саме під час такого успіху в інтеграції з Україною?

Відповіді, здається, не дуже складні:
1) Достатньо лише першого погляду на характеристики двох літаків, аби зрозуміти – «Руслан», м’яко кажучи, крутіше. Він возить значно більші вантажі на значно більші відстані, може приземлитися чи не в будь-якому аеропорті, ну і зрештою, коштує чи не удвічі дешевше за конкурента.

2) Навіть для нас виглядає дивним, що компанія, яка є світовим лідером у авіабудуванні цікавиться проектами зі збирання чужих розробок. Такого можуть не зрозуміти і пересічні американці. Єдине, що може цікавити Boeing – технології отриманні законним шляхом.

3) Виявляється у Києві все ж таки не готові віддавати все і вся за гарячі обійми. В «Антонові» реакція на російські ініціативи була одна. Кажуть, всі розробки щодо «Русланів» належать їм, та до них ніхто не звертався з приводу подібних проектів.

От саме це «не звертався», здається найголовніше. Єдина мета всіх цих рухів, дати зрозуміти: віддавайте все зараз, бо обійдемось і без вас. Найцікавіше те, що скоріш за все, таки обійдуться. А в Києві не образяться. Це ж бо брати наші.