Бій під Крутами – одна з багатьох героїчних сторінок української історії, яка особливо гостро демонструє національний патріотизм та готовність до самопожертви заради Батьківщини. Козаки, "юнаки" (юнкери) та студенти здійснили героїчний подвиг, не маючи за плечима жодного військового досвіду та навіть мінімальної підготовки.
Читайте також День пам’яті героїв Крут: історія бою та долі учасників
Чому юні студенти, а не армія УНР
Станом на січень 1918 року у Європі ще тривала Перша світова війна. Через значні втрати на фронті та більшовицьку пропаганду військо УНР було у критичному становищі. Радянська Росія одразу скористалася ситуацією. Для окупації України більшовики відправили армію на чолі з Михайлом Муравйовим. Безпосередньо в бою під Крутами вона складала до 3000 червоногвардійців та матросів балтійського флоту за підтримки двох бронепотягів.
Молоді студенти й гімназисти були запалені ідеями становлення незалежної України та готові до боротьби. Для влади УНР молоді добровольці стали останньою надією перед лицем російської агресії.
"І вже в останній час перед лицем небезпеки уряд кинув розпучливий клич до всіх, у кого ще жевріла в серцях надія, в кого ще не опали безсило руки. І молодь одразу на цей поклик боронити батьківщину зголосилася", – зі спогадів Бориса Монкевича, учасника бою під Крутами.
Доволі поширеним є міф, що в бою під Крутами з української сторони брали участь лише студенти та гімназисти. Але командування українськими підрозділами здійснював 27-річний сотник Аверкій Гончаренко. Станцію обороняло від трьох до п’яти сотень "юнаків" (юнкерів) 1-ї Київської юнацької школи імені Богдана Хмельницького, близько 120 добровольців 1-ї сотні Студентського куреня, 80 вільних козаків та 20 офіцерів. Також на озброєнні було 16 кулеметів та одна гармата на рухомій залізничній платформі, розрахунком якої командував уродженець Луганщини, 25-річний сотник Семен Лощенко. В тилу українських сил (у Ніжині) перебував курінь імені Тараса Шевченка (близько 800 бійців).
День пам'яті Героїв Крут / Фото "Твоє місто"
Затримали більшовиків та виграли час: хронологія
Багатогодинна кривава битва посеред тихого зимового поля дала Центральній Раді найважливіше у політичній боротьбі – час. Українські бійці завдали більшовикам значних втрат. Сотні російських солдатів та матросів загинули або були важкопораненими. З настанням сутінків українське військо розібрало колію та організовано відступило.
Цікаво, що однією з причин відступу стало повідомлення про оголошення підтримки радянської влади бійцями куреня імені Тараса Шевченка.
На жаль, при відступі одна студентська чота заблукала в темряві та потрапила у полон до більшовиків. Розлючені великими втратами, росіяни довго катували та, зрештою, розстріляли молодих українських героїв. Існують відомості, що перед смертю студенти співали "Ще не вмерла Україна".
Поки під станцією Крути відважна молодь під керівництвом Аверкія Гончаренка проливала кров, затримуючи російську армію, в Києві відбувалось повстання більшовиків проти Української Центральної Ради. Організатором виступив Київський комітет більшовицької партії. Війська УНР на чолі з Симоном Петлюрою та Євгеном Коновальцем змогли придушити повстання (зокрема на заводі "Арсенал"), проте для успішної оборони столиці не залишилось ні часу, ні сил.
Українському війську вдалось затримати наступ більшовиків на 4 дні. За цей час українська влада змогла підготуватись до евакуації державних установ з Києва та досягти значних успіхів у переговорах з Центральними державами.
Як наслідок бою – збережена Україна
Зрештою, вже на початку лютого армія більшовиків з боями увійшла до Києва. Увірвавшись в українську столицю, російські окупанти пограбували місто, влаштували масові розстріли мирного населення та скоювали інші військові злочини.
Проте кількаденна затримка більшовиків дозволила УНР вже 9 лютого 1918 року підписати Берестейський мирний договір з Центральними Державами. Основними положеннями цього договору були:
- припинення війни між Україною та державами Четвертного Союзу;
- УНР визнавалась незалежною державою;
- німецькі та австро-угорські війська повинні допомогти українській владі повернути контроль над територією України;
- запроваджувався обмін військовополоненими тощо.
За допомогою союзників, УНР повертає українські землі під свій контроль. Радянські війська були вщент розбиті та відступили на територію Росії. Вже 2 березня 1918 року українська армія на чолі з Петлюрою урочисто увійшла в Київ.
Що думає про бій під Крутами Кіпіані
Ми запитали в українського журналіста, історика та автора книги про Василя Стуса – Вахтанга Кіпіані, як правильно трактувати і писати про бій під Крутами: як про трагедію чи як про героїчний вчинок українських юнаків. На його думку, це взагалі питання інтерпретації.
Є традиційне висвітлення цієї теми в героїчних деталях і в останні роки, певно, про це пишуть історики як про бій, який фактично дав шанс здійснити міжнародне визнання України. Я ставлюсь до цього як до важливого факту історії, який потребує продовження дослідження. Тому що інтерпретація – це коли ми точно знаємо про всі обставини, а ми, на жаль, наприклад, навіть повного списку людей ще не маємо,
– зазначає історик.
Вахтанг Кіпіані про бій під Крутами / Фото Deutsche Welle
Зокрема бій під Крутами у багатьох журналістських матеріалах, прозованих та поетичних творах часто містифікують, а в наукових публікаціях трапляються розбіжності. Вахтанг Кіпіані розуміє той факт, що вони друкувалися протягом століття не один раз, і просто треба коректно відтворити те, що писали одні історики, а що писали інші.
"Міфи народжуються не за рішенням, наприклад партії уряду, а народжуються тому, що там написав один поет, чи один учасник бою, чи людина, яка чула, щось зробила. Тому, відповідно, наука оперує фактами і, відповідно, наше завдання – максимально наблизити наше розуміння, що було насправді. А міф існує незалежно від всіх наукових публікацій і так далі. Він спирається на якісь інші речі. Ну от щодо поетів, кажу про Тичину, то він написав про 300 мужніх, славних, молодих українців (під Крутами, – 24 канал), ну от воно так і стало жити. Але очевидно, що це не так. І, напевне, навіть для самого Тичини це було очевидно", – прокоментував Кіпіані.
Чи пам'ятає молодь Героїв Крут: дослідження
За даними соціологічного дослідження 24 каналу, проведеного серед молоді, 92% опитаних володіють знаннями про бій під Крутами. Тим часом як 93% вважають, що ця подія є проявом героїзму української молоді.
До опитування долучились 206 осіб, середній вік яких становить 20 років. Думка сучасної молоді щодо бою під Крутами та пам’ять про героїв є особливо важливою, адже саме в такому віці (навіть молодшими) були юні гімназисти та студенти, які відважились на боротьбу з більшовиками.
На запитання "Чи держава достатньо, на вашу думку, інформує громадськість про цей пам'ятний день?" учасники опитування у більшості відповіли "Ні" – 75,2%. А от зважитись на такий же подвиг, як герої бою під Крутами, змогли б 46% респондентів, з них 41% жінки та 54% чоловіків.
Дані опитування 24 каналу про бій під Крутами / Інфографіка Марії Твардовської, 24 канал
