Проте, є категорія людей, яка давно збагнула, що на любові фанів до своїх кумирів можна добряче заробити. Говард Стерн, якого називають не інакше як “сірим кардиналом” Національної баскетбольної асоціації ніяк не міг змиритися з тим фактом, що команди найсильнішої Ліги світу усе частіше ставлять перед собою прагматичні завдання.
Титули здобуваються в захисті, кажуть в Америці, і цей принцип став головним для лідерів Ліги останніми роками. Та зовсім не такий підхід приваблює вболівальників на арени чи приковує до екранів телевізорів. Стернові потрібен був герой, який би ледь не одночасно міг робити те ж, що й Майкл Джордан, Шакіл О'Ніл чи Деніс Родман - грати у баскетбол не лише ефективно, але й у цій ситуації, насамперед, ефектно.
Для того, аби побачити те, що він хоче, Говарду Стерну достатньо було у 2007 році завітати на останній дзвоник до невеликої школи в Оклахома-Сіті, де скаути баскетбольних команд найпрестижніших коледжів вишикувалися у чергу, аби зробити свою пропозицію юному талантові Блейку Гріффіну.
Хлопчина вже тоді продемонстрував принциповість, обравши університет рідного міста, а від того, що він почав демонструвати у студентській Лізі, у Говарда Стерна загорілися очі. Високими статистичними показниками нині нікого не здивуєш.
Проте Гріффін руйнував рекорд за рекордом і це не могло залишитися непоміченим. 30 дабл-даблів за сезон - це всього на один менше, ніж свого часу у студентські роки зробив легендарний Девід Робінсон. Та навіть не результативність Блейка була його головною особливістю - справа у тому не скільки очок він набирає, а те, як це робить.
Вже в 2009 Гріффін стає “головним призом” на драфті НБА. Отримати його вдається “Лос-Анджелес Кліпперс”, та молодий гравець одразу отримує серйозну травму і за рік лікування про нього майже забувають, та ненадовго.
Дебютувавши в НБА на початку минулого сезону, Блейк Гріффін довів усім, що чекали його не даремно. Досвідчені захисники були переконані, що миттю поставлять на місце "зеленого" вискочку, та Гріффін лише вколочував у корзину черговий данк через їхні голови.
Блейк стає першим після Яо Міня новачком, якого запрошують зіграти в All-Star Game. Та ще до матчу він у надефектному стилі, перестрибуючи через автомобіль, виграє конкурс слем-данків. Справа не в бажанні похизуватися, він просто любить отак-от забивати і це робить його справжньою “перлиною” сучасного НБА.
Задоволені усі. Стерн отримав що хотів: рейтинги трансляцій з приходом Гріффіна різко виросли, а на матчі “Кліпперс” почало ходити вдвічі більше фанів. Їм подобається те, що вони бачать, а Блейку Гріффіну подобається їх тішити.
Та попри все, він не лялька у руках сильних світу. Так він грає ефектно, але від того не менш ефективно. Він спортсмен з великої букви і запаморочливі данки ми бачитимемо ще щонайменше поки на руці Блейка Гріффіна не з’явиться чемпіонський перстень. А він з’явиться - можете не сумніватися.