Водночас сучасні дослідження свідчать, що болота – інструмент, який може працювати на продовольчу безпеку й адаптацію до зміни клімату. Далі читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
До теми Ліси під загрозою: науковці попереджають, про зникнення найцінніших дерев планети
Торфовища як території для сталого сільського господарства
Водно-болотні угіддя – це природні комплекси боліт, заплавних лук і лісів на берегах водойм, а також плавні та мілководні водойми чи їх ділянки глибиною до 6 метрів. Болота, на яких є поклади торфу, називають торфовищами.
Протягом століть люди осушували торфовища для того, щоб спростити їхнє господарське використання, зокрема під потреби сільського господарства. З часом прийшло розуміння, що ця практика призводить до низки проблем.
Осушення торфовищ заради вирощування традиційних культур часто дає короткостроковий ефект. Після пониження рівня ґрунтових вод торф швидко мінералізується, ґрунт дає гарні врожаї перші декілька років, а потім – стрімко втрачає родючість, зростають ризики пожеж. Саме тому в багатьох країнах Європи від такого підходу поступово відмовляються, і вкладають чималі кошти у відновлення осушених у минулому торфовищ.
Альтернативою традиційному землеробству на осушених торфовищах може стати палюдикультура, тобто сільськогосподарське використання обводнених або зволожених торфовищ без їх осушення. Це практика, яка вже десятиліттями застосовується в Німеччині, країнах Балтії, Скандинавії.
На обводнених торфовищах ростуть культури, пристосовані до вологих умов: очерет, рогіз, осока, вільха, а також дикорослі ягоди й лікарські рослини: журавлина, брусниця, чорниця. Це продукція з вищою доданою вартістю, ніж масові зернові культури, і зі стабільним попитом, зокрема на європейських ринках.
Окремим напрямом є тваринництво на вологих луках. Йдеться про м'ясні породи худоби, водоплавну птицю, випас гусей і качок, а також інші нішеві моделі господарювання, які не потребують осушення земель і не призводять до деградації ґрунтів.
Болота як "страховка" для агросектору
В умовах зміни клімату роль боліт для сільського господарства зростає. Водно-болотні угіддя працюють як природні регулятори водного режиму: вони накопичують надлишок вологи під час сильних опадів і поступово віддають її в посушливі періоди. Так, торф в природному стані може на 90 – 95% складатись із води. Такий природний механізм регулювання зменшує ризики підтоплення полів і населених пунктів та підтримує водний баланс у посушливі періоди.
Крім того, болота природно фільтрують воду, затримуючи поживні речовини, важкі метали та токсини. Це особливо важливо для аграрних регіонів, де забруднення води добривами й пестицидами стає дедалі серйознішою проблемою.
Багато досліджень показують, що збереження боліт і прибережних водно-болотних угідь зменшує необхідність у дорогих інженерних проєктах щодо очищення води у містах і аграрних регіонах.
Чому торфовища важливі для клімату
За даними Міжнародного союзу охорони природи, у всьому світі територія торфовищ, які усе ще перебувають у природному стані (понад 3 мільйони квадратних кілометрів) поглинає 0,37 гігатонни CO2 на рік. Торф'яні ґрунти світу містять понад 600 гігатонн вуглецю, що становить до 44% усього вуглецю в ґрунтах, і перевищує кількість вуглецю, накопиченого в усіх типах рослинності, включно зі світовими лісами.
У своєму природному вологому стані торфовища забезпечують незамінні природні рішення для адаптації до зміни клімату та пом'якшення її наслідків, включаючи регулювання водних потоків, мінімізацію ризику повеней і посухи.
Вологі торфовища знижують температуру на прилеглих територіях, забезпечуючи захист від сильної спеки. І, що дуже важливо, не горять. Саме осушені торфовища стають джерелом тривалих пожеж і густого диму, з яким українці та українки добре знайомі в посушливі роки.
Державна політика: крок у правильному напрямку
Екоактивісти часто критикують Міністерство економіки за недостатньо амбітну екологічну політику. Втім, у питанні торфовищ варто відзначити рух у правильному напрямку.
У 2025 році, до Дня водно-болотних угідь, природоохоронні організації зверталися до уряду з вимогою розробити постанову Кабінету Міністрів щодо особливостей правового режиму використання земель під торфовищами. Сьогодні цей документ перебуває на стадії громадського обговорення.
Прийняття постанови має дати старт системному обліку торфовищ у Державному земельному кадастрі. Неосушені й не передані у приватну власність торфовища отримають шанс на збереження, а деградовані – на відновлення та повернення до використання через сталі форми господарювання, зокрема палюдикультуру.
Сучасне сільське господарство дедалі більше залежить від води, кліматичної стабільності й здорових ґрунтів. Болота забезпечують усе це одночасно. Вони можуть бути джерелом доходу, елементом адаптації до зміни клімату і запобіжником від деградації земель. Потрібно лише, щоб держава нарешті забезпечила торфовищам дієвий захист, на який вони давно заслуговують.
Ухвалення постанови та її ефективне впровадження стане важливим кроком до збереження боліт і розвитку справді стійкого сільського господарства в Україні.