100 тисяч смертей: чому Британія провалила боротьбу з коронавірусом

30 січня 2021, 17:36
Читать новость на русском

Велика Британія – приклад, як не треба боротися з всесвітньою пандемією. Локдауни та внутрішні чвари у поєднанні з неефективним управлінням Бориса Джонсона призвели до страшної цифри у 100 тисяч жертв.

Джерело: 24 канал

Причина перша: нездорова нація

Епідемія коронавірусу у Великій Британії мала кілька причин для стрімкого розвитку. По-перше, 28% британців страждали ожирінням. Цей факт посилює вірогідність важкого перебігу. Частка таких людей збільшилася вдвічі за останні 25 років (і взагалі, піддані Її Величності стали хворіти на ожиріння втричі більше). Такі дані наводить The Guardian.

Читайте ще Порожні полиці, високі тарифи і візи: як Велика Британія може зустріти Новий рік

Проблема не обійшла стороною і самого Бориса Джонсона. Після госпіталізації через COVID-19 він зізнався, що має зайву вагу і почав національну кампанію по боротьбі з нею. Паралельно, зростав відсоток діагностування цукрового діабету. На початку минулого року, 3,9 млн британських громадян жили з нестачею інсуліну (на 100 тисяч більше ніж у 2019).

Велика Британія має проблеми зі здоров'ям, які підвищують смертність / Фото BBC

Третя супутня причина – багато людей похилого віку, хоча саме 65+ – менше ніж у Франції та Німеччині. Але чим старша людина, тим вищий шанс померти від коронавірусу (для 80-річних він у 70 разів вищий ніж для 40-річних). Найбільш вразливі старенькі не були належним чином захищені від епідемії.

Причина друга: поганий догляд за старенькими

Наразі, 26 тисяч людей померло в Британії у будинках для людей похилого віку. Щоправда, більшість смертей сталася ще у першу хвилю коронавірусу. У той час як міністр охорони здоров'я Метт Генкок обіцяв "накинути захисне кільце", смертність лише зростала.

У травні не стало 16 тисяч стареньких британців. До прикладу, у Німеччині померло менше ніж 3000 людей, у колишній британській колонії Гонконгу – ніхто. Ще в лютому маски у критично небезпечному секторі скасували, візити продовжувалися. Вважалося, що ризик заразити жителів будинків для людей похилого віку – мінімальний.

Причому ці заклади швидко наповнювалися: тисячі тих, хто лікувався у госпіталях, були переведені у будинки для догляду. На такий крок пішли, щоб запобігти перевантаженню медичної системи. У перший тиждень березня було зафіксовано лише 33 спалахи коронавірусу. В кінці місяці? 793 спалахи! Працівникам не вистачало засобів персонального захисту та тестування. Саме вони, в основному, і поширювали інфекцію далі.

Причина третя: державні локдауни

Так, як не дивно, але в Британії локдауни лише сприяли поширенню COVID-19. В основному, тому що їх майже не контролювали (як і в США, діяла система "чесного слова"). А державне бажання захистити британців одночасно від страхів вірусу та економічної руїни дуже рідко коли було синхронне. Все це вело до місяців, коли все було незрозуміло.

Європейський план, але вже не британський Менше подорожей, менше вірусу: як в ЄС планують зупиняти COVID-19

Обмеження постійно то посилювалися то послаблювалися. Перший локдаун ввели запізно, вважає професор Джон Едмундс, який засідає у SAGE (Наукова дорадча група з надзвичайних ситуацій – 24).

Це було дуже важко – натиснути на гачок раніше… але ми мусили, я думаю. На жаль, це коштувало нам життів,
– зазначив він.

Карантин, але не для всіх

Комунікація теж була поганою: повідомлення про те що можна і не можна робити, постійно змінювалися і часто конфліктували між собою. Топ-посадовці порушували карантин, показуючи, що він "не для них". Наприклад у травні Даніель Каммінгс, тодішній головний помічник Джонсона, поїхав до Дарема. Це було проти карантинних правил і Каммінгс пізніше подав у відставку (але не був оштрафований, на відміну від інших).

Така поведінка уряду підкосила публічну довіру у його дії, кажуть вчені (вони називають це "ефектом Каммінгса"). Британці почали сумніватися, а чи здатні люди на Даунінг-стріт 10 керувати кризою у повному обсязі.

Проблеми через Ла-Манш Франція та друга хвиля коронавірусу: нові рекорди, недовіра та втомлені лікарі

Після літа з відносно низькою заразністю, вірус знову піднявся восени та взимку (міністри знову реагували повільно). Попри те, що SAGE пропонували більш жорсткі заходи, Джонсон лише закрив паби після 22:00 та сказав "не збиратися понад шість людей".

Карантин порушували на найвищому рівні, то чого було чекати від народу / Фото Sky News

На відміну від колег з інших островів, як-то Нова Зеландія чи Ісландія, де швидко побороли вірус, Велика Британія не зробила нічого, щоб закритися від Китаю. Китайські туристи вільно прибували до Лондону та інших міст. Теж саме стосувалося й інших країн, що вже постраждали (наприклад, Італії –24).

Причина четверта: нова мутація COVID-19

Листопадові обмеження спрацювали на півночі, але у південному графстві Кент вірус продовжував поширюватися. Виявилося, що всьому виною новий варіант коронавірусу – B117. Коли 2 грудня національний локдаун був знятий, число інфікованих ним просто злетіла. Мутації з'являються тим частіше, чим сильніша передача від людини до людини.

Неможливість придушити COVID-19 раніше теж зіграла свою роль у цьому. Останні дослідження кажуть, що B117 поширюється на 30-70% швидше ніж "звичайний" варіант.

А для деяких людей він – що набагато гірше – може бути до 30% смертельнішим. Головний радник уряду, сер Патрік Валланс, навів дуже невеселу статистику: з 1000 60-річних хворих тепер очікується 13-14 смертей. Вихідний вірус вбивав лише 10 людей у цьому віці з кожної тисячі.

Причина п'ята: проблеми з тестуванням та відстеженням

Система місцевого МОЗ по тестуванню на коронавірус та відстеженню контактів хворих, яка коштувала 12 млрд фунтів стерлінгів, виявилася не дуже здатною "підкорити світ". Хоча багато хто на це очікував. SAGE підкреслили у вересні, що вона мала "маргінальний вплив на поширення" хвороби. Чому?

Рівень залученості до системи – відносно низький; це поєднується із затримками у тестуванні та – ймовірно – низьким рівнем дотримання умов самоізоляції,
– сказали у своєму звіті радники.

Імперський коледж показав у моделюванні як вона мала працювати у нормальному режимі: якщо виявлено до 80% випадків та їхніх контактів, проведене негайне тестування після проявів симптомів та контактні особи відправлені на карантин протягом 24 годин, то число R (воно показує, скільки людей в середньому заражає один хворий з позитивним тестом – 24) можна було знизити на 26%.

Історія успіху Як Ісландія вразила світ: віртуальна та реальна перемога над коронавірусом

Інше дослідження, вже Королівського коледжу Лондону та Громадської охорони здоров'я Англії між березнем та серпнем показало, що "серед тих, хто проявляв ключові симптоми COVID-19, лише 18% пішли на самоізоляцію".

Радники з SAGE попередили уряд: "поки [медична] система не зростатиме паралельно пандемії й люди не отримуватимуть підтримку, яка дозволить їм дотримуватися карантину… ймовірно, вплив тестування, відстеження та ізоляції ще більш зменшиться".