Буданов розповів про складні рішення та що в нього викликало сльози під час війни з Росією
Керівник Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов зізнався, що кілька разів плакав за час повномасштабного російського вторгнення. Головна причина – втрати.
Про це Буданов розповів у документальному фільмі журналіста Дмитра Комарова "Рік. За кадром. Розвідник", повідомляє 24 Канал.
Цікаво Серйозно хворий вже давно, але "завтра" не помре, – Буданов про стан Путіна
Буданов розповів, що в нього викликало сльози
Голова ГУР зауважив, що багато речей важко, але необхідно робити.
Важко відправляти бойові підрозділи на завдання, чітко розуміючи, що, м’яко кажучи, не всі повернуться точно. Але ж ми маємо знищити противника і повернути назад свою державу. Держава – це і територія, в тому числі. Для цього потрібно інколи ухвалювати рішення, які понесуть за собою втрати,
– заявив Буданов.
Він додав, що не має права дозволити собі перебувати в стані, коли не хочеться вставати з ліжка.
"А от щодо сліз, то пару раз було. Через певні втрати. Мені боляче. По-перше, я знаю, що кожне місто, яке ми тимчасово втрачали, як військовий вам кажу, що повернення кожного метру землі, навіть розрахунково, коштує набагато більше, ніж його відстоювати", – пояснив очільник ГУР.
За його словами, коли ЗСУ щось тимчасово змушені залишити, то повернення цього всього буде вартувати набагато більше людських життів.
"Чи було мені страшно? Не думаю. Сльози були, а страшно – ні", – підсумував Буданов.
Варто прочитати Кремль залучив все, що міг, – Буданов розповів, скільки росіян воюють в Україні
Залужний також плакав під час війни
Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний розповів, що під час повномасштабної війни з Росією заплакав лише один раз.
Будучи головнокомандувачем, мені не хочеться зізнаватися в якихось слабкостях, але знову ж таки повторюся: я – людина. Один раз я плакав, коли мама шукала свого сина. Він був пілотом вертольота і літав у Маріуполь,
– зауважив Залужний.
За його словами, ще на момент переписки він сподівався, що бійцю вдалося вижити. Однак згодом йому доповіли, що він загинув.
Коли генерал намагався обговорити це питання з жінкою, то в нього не вистачило сил і він заплакав. Залужний пам'ятає ім'я цього захисника, але не хоче його називати.