Він став одним з перших тренерів , які своєю появою затьмарювали будь-яку зірку на футбольному полі.
Жозе Моурінью своєю харизмою змусив грати навіть бездарів, але за самовпевненість його ненавидить пів планети - людина-контраст.
У всіх команд-суперниць разом із фанатами він викликає відразу... але ж кожна команда в яку він приходить починає його обоготворити - в чому секрет - секрет у тому що він злий геній і скільки б не говорили що він злий - все одно, усі коль зловлять себе на думці - у ньому генія більше, ніж злого.
Жозе почав свою тренерську кар’єру із того, що допомагав батьку тренувати уже в 17 років - і нехай віні ніколи не був професійним футболістом...нехай він ніколи не відчував, як це... коли ноги у гетрах тремтять від гімну Ліги чемпіонів - він цей трофей здобув двічі і тому його коліна практично ніколи не згинаються.
Починаючи із “Порту” і закінчуючи мадридським “Реалом” “особливий” зміг завоювати 18 титулів - і на цьому він не збирається зупинятись.
Хоча й його називають нереальним тактиком, феномен "білого" Моурінью полягає зовсім в іншому - він психолог. Прощаючись із міланським “Інтером” він плакав не за трофеями і зарплатою, а за гравцями...які для нього стали синами і друзями. Фанати “Челсі” ревіли, щоб він повернувся до Лондона.... Причина такої сліпої любові не проста - кожному зі своїх гравців він говорив одне словосполучення - "Ти найкращий", і вони просто у це вірили - чи це Лемпард, чи Снейдер чи Ето чи Дрогба - усім він казав – “Ти найкращий”. Коли тобі говорять, що ти феномен у тебе не має іншого вибору як ним стати, або ж робити те, що й вимагається від феномена.
Журналісти переконані, що він ставиться до них зневажливо, але Моурінью збирає аншлаг у прес-центрах.... Приїхавши до Мілана, португалець по 5 годин на день вивчав італійську мову - заради чого - заради того, аби так образити своїх конкурентів, щоб його не змогли оштрафувати.
Навіть італійці не до кінця могли зрозуміти як чужинцю вдається перекрутити їхню мову так, що їм самим доводиться лізти до словника. Він ніколи не критикує своїх гравців - а вони..."готовий заради нього зламати ногу" - скаже Дрогба....
Моурінью Жозе... дозволяє собі підійти до тренера за 5 хвилин до завершення матчу і привітати із поразкою... Вибігти на поле після перемоги і принижувати фантів Барселони...хизуватись перед лавою запасних суперника забитим голом його підопічними. Через нього змінили правила - він змусив гравців “Реала” здобувати жовті картки, аби пропускати наступний неважливий матч - тепер це карається дискваліфікацію на два поєдинки.
Заради чого він це робить... заради слави - в нього і так її багато - заради скандалу, напевно ні, заради уваги до своєї персони - напевно так. Заради результату - ось золота середина. Є результат - а процес з роками забудуть.
Любити або ненавидіти його таким який він є - ось феномен Моурінью - він добився того, чого вже ніколи не змінити - бути байдужим до цього португальця уже ніхто не в змозі.