І якщо наведена інформація відповідає дійсності, масштаб проблеми просто вражає. Про це пише Андрій Городницький.
Шахрайство, марнотратство та неналежне управління
За даними, які наводить NYT, лише у 2024 році Україна втратила близько 1,2 мільярда доларів через шахрайство, марнотратство та неналежне управління оборонними закупівлями.
Згідно з інформацією The New York Times, 7 із 10 найбільших військових підрядників продовжували отримувати нові замовлення, попри кримінальні розслідування, невиконані попередні контракти або проблеми з їх виконанням. Аудитори виявили 18 компаній, які отримували нові контракти після зриву попередніх. Шість із них не виконали жодного контракту.
Близько 126 мільйонів доларів, за даними аудиту, було втрачено через відмову від дешевших пропозицій та переплати.
В одному з описаних випадків однакові турецькі ракети пропонували приблизно за 4200, 4600 і 5100 доларів за одиницю. Українська сторона обрала найдорожчу пропозицію через посередника. NYT оцінює додаткові витрати тільки в цьому випадку приблизно у 130 мільйонів доларів.
Окремо описується історія з сотнями тисяч непридатних мінометних боєприпасів. За наведеними NYT матеріалами, йдеться про 233 тисячі непридатних мін.
В іншому випадку зброю закуповували без підтвердження належних випробувань. Одна з ракет вибухнула у пусковій установці та серйозно пошкодила український Мі-8 під час бойової операції.
І все це відбувається в країні, яка четвертий рік веде повномасштабну війну за власне існування.
Багато питань – мало відповідей
Ось тут у мене виникає дуже просте питання. Побудувати за п'ять років нормальні укриття по всій Україні – грошей немає. Посилити захист критичної та енергетичної інфраструктури – грошей немає. Компенсувати підприємцям втрати після російських ракетних ударів, щоб люди могли відновити підприємства, зберегти робочі місця і продовжувати платити податки – грошей немає.
На десятки речей, від яких буквально залежать життя українців та стійкість держави, нам постійно пояснюють: бюджет обмежений, ресурсів недостатньо, у країні війна. А втратити близько 1,2 мільярда доларів за один рік через шахрайство, марнотратство та управлінський бардак, якщо висновки аудитів правильно передані NYT, якось вдалося.
І це відбувається тоді, коли Україна буквально ходить світом і просить гроші, ракети, боєприпаси, системи ППО. Ми переконуємо американців і європейців, що кожен долар допомоги Україні рятує життя. А потім The New York Times виходить із заголовком: "В Україні шахрайство та марнотратство винагороджують новими контрактами на зброю".
Уявіть, як цей заголовок працюватиме в Конгресі США. Уявіть, як його використовуватимуть політики, які роками виступають проти допомоги Україні. І який неймовірний подарунок ми власними руками робимо російській пропаганді.
Ціна таких помилок надто висока
Найгірше, що списати все на чергове "російське ІПСО" буде складно, якщо джерелом журналістського матеріалу справді є українські державні аудити.
Тому питання тут значно ширше за корупцію. Якщо наведені NYT факти підтвердяться, це свідчитиме про системну неспроможність державного механізму вчасно карати за провал, припиняти співпрацю з ненадійними постачальниками та захищати гроші платників податків.
А під час великої війни ціна такого управління зовсім інша. Вкрадений або бездарно втрачений мільйон в оборонці означає конкретні дрони, снаряди, ракети, броню, засоби РЕБ та інше обладнання, якого не отримав український військовий. Корупція та управлінська безвідповідальність під час війни вимірюються не лише доларами. Вони вимірюються нашою здатністю воювати, довірою союзників і людськими життями.
Саме тому після такої публікації суспільство має отримати чітку відповідь від Міністерства оборони, правоохоронних органів та керівництва держави щодо кожного наведеного епізоду.
Хто ухвалював ці рішення? Хто підписував контракти? Чому компанії, які зривали попередні замовлення, отримували наступні? Хто поніс відповідальність? Скільки грошей повернуто державі? І найважливіше: чи припинилася ця практика сьогодні?
Бо перемогти Росію надзвичайно складно навіть ефективній державі. А коли мільярди, призначені для оборони, зникають у переплатах, провалених контрактах і сумнівних рішеннях, ми власними руками робимо цю війну для себе ще важчою.
І якщо держава не здатна навести порядок навіть там, де буквально вирішується питання її існування, це вже питання не просто корупції. Це питання спроможності держави перемогти у війні.