Показовий приклад – Марк Ротко – один із найдорожчих художників ХХ століття. У травні 2026 року на Sotheby's New York його полотно "Brown and Blacks in Reds" пішло з молотка за 85,8 мільйона доларів. Це друга за величиною ціна за твір Ротко в аукціонній історії. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
До цього, у листопаді 2024 року, "Untitled (Yellow and Blue)" продали на Sotheby's Hong Kong за 32,5 мільйона доларів – на 30% дешевше, ніж ту саму роботу продавали у 2015 році. А ще раніше Стів Вінн місяцями намагався продати іншого Ротко через Art Basel з початковою ціною 60 мільйонів доларів, і не продав.
Той самий художник. Різні роки. Різні зали. Абсолютно різні результати.
Звідси – теза, яку я хочу довести: мистецтво є повноцінним інвестиційним активом, але його логіка принципово відрізняється від будь-якого іншого класу активів. Хто розуміє цю різницю – заробляє. Хто переносить сюди фінансову модель інших інструментів – переважно програє.
Що насправді формує ціну витворів мистецтва
У фінансових активах ми звикли шукати зрозумілі показники: прибуток, грошовий потік, борг, мультиплікатори. У мистецтві набір факторів інший. Важливі період, рідкість роботи, техніка, розмір, provenance (підтверджена історія володіння твором), виставкова історія, публікації, стан роботи та її значення для творчості художника.
Додається ще один фактор – сам ринок у конкретний момент.
У 2025 році глобальний артринок зріс на 4% до 59,6 мільярда доларів. Публічні аукціонні продажі зросли на 9%, до 20,7 мільярда доларів. Але це не означає, що дорожчали всі роботи чи всі художники: відновлення ринку було нерівномірним.
Саме тому навіть висока оцінка аукціонного дому не є гарантією майбутньої ціни.
Як інвестувати в мистецтво: три принципи
Моя робота з колекціонерами і інвесторами протягом років дала можливість окреслити конкретні поради роботи з мистецтвом як інвестиційним активом. Ділюсь ними нижче.
Перше: купуйте колекцію, не окремі роботи. Одна робота молодого художника – лотерея. Десять робіт трьох-чотирьох художників з пов'язаною концепцією – це вже колекція з власною логікою і незалежною вартістю. Сильна колекція продається інакше: не поштучно на аукціоні, а як цілісний актив – музею, фонду або іншому колекціонеру.
Друге: вивчайте самого художника і його творчість, а не лише його ціни. Місце в мистецькій історії, виставковий трек, критичне визнання, представленість у музейних колекціях – все це впливає на вартість незалежно від поточного аукціонного результату.
У 2024 році ринок виразно зрушив у бік імен із підтвердженою репутацією і подалі від "гарячих" дебютантів без контексту.
Третє: не ігноруйте фінансову архітектуру. Колекція, оформлена правильно, – це актив для передачі капіталу наступному поколінню з мінімальними податковими наслідками в ряді юрисдикцій. Якісні роботи здаються в оренду корпоративному сектору – банкам, готелям, офісам – і генерують регулярний дохід без продажу активу.
У деяких юрисдикціях придбання мистецтва для благодійного або корпоративного використання оптимізує оподаткування – це стандартна практика, а не схема.
Українське мистецтво як окрема можливість
Українське мистецтво недооцінене саме зараз, і це створює вікно можливостей для колекціонерів та інвесторів. Світовий артринок давно працює не лише з найбільш відомими іменами. У 2025 році 66% заможних колекціонерів, опитаних Art Basel та UBS, купували роботи художників, яких відкрили для себе нещодавно.
Це не означає, що кожен молодий художник стане наступним Ротко. Але означає, що формування колекції може бути не лише грою на вже сформованих цінах. Саме тому український сегмент я розглядаю як простір, де можна поєднати три логіки одночасно: інвестиційну, культурну та стратегічну.
Мистецтво не дає гарантій – ні Ротко, ні хтось інший. Але це не аргумент проти арту як активу. Це аргумент проти наївного ставлення до нього.
Інвестор, який підходить до арту системно – колекцією замість окремих робіт, розумінням художника замість погляду на останній аукціон, правильною юридичною оболонкою – отримує актив із низькою кореляцією із ринком, потенціалом довгострокового зростання і додатковими можливостями для управління капіталом. Це і є відповідь на питання, навіщо мистецтво у портфелі.