Fire Point – один з найбільших українських виробників далекобійних дронів і ракет. У 2024 році виторг компанії склав 4,3 мільярда гривень, а за перший квартал 2025 року – 2,6 мільярда. Флагманські продукти компанії включають дрони FP-1 і FP-2, крилату ракету "Фламінго" та перспективні ракетні розробки. Далі читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

До теми Як Україна на коліні створила нову ППО, яку тепер хоче весь світ

І хоч формально АМКУ діяв відповідно до процедур, справжня проблема глибша: в Україні досі немає чіткої системи управління іноземними інвестиціями в оборонному секторі. У результаті великі міжнародні інвестори можуть отримати доступ до стратегічно важливих даних українських компаній, що значно підвищує ризик втрати критичних технологій.

Міноритарна інвестиція і негативний контроль

На перший погляд, може здаватися, що 30% акцій не дають права впливати на стратегічні рішення. Але у сфері оборонних технологій це не так. Навіть доля у 10 – 15% часто надає власнику цих акцій можливість "негативного контролю": здатність блокувати ключові рішення щодо стратегічного розвитку підприємства, призначення менеджменту, виробничих пріоритетів.

У випадку Fire Point це означає, що інвестор отримує не лише частку прибутку, а й потенційний доступ до всіх напрацювань компанії – від креслень та алгоритмів до виробничих процесів та інженерних рішень. Фактично мовиться про технології, які становлять критичну оборонну цінність для держави.

Технології як головний актив

Fire Point не просто виробляє обладнання. Це компанія, чия головна цінність полягає саме у технологіях. Вони створюють продукти, без яких сучасна оборонна інфраструктура країни була б неповноцінною.

Звісно, багатомільйонні інвестиції EDGE Group можуть дати Fire Point фінансовий ресурс для масштабування виробництва, виходу на нові ринки, розширення виробничих потужностей, а, можливо, й часткового перенесення виробництва за межі України. Але головний ризик полягає в тому, хто отримає доступ до розробок і як ці технології можуть бути використані.

За відсутності механізму перевірки іноземних вкладень інвестор може отримати контроль над винаходами, які можна експортувати, копіювати або застосовувати поза Україною без формального дозволу Держекспортконтролю. А це вже потенційна втрата стратегічного активу національної безпеки.

Урок "Мотор Січ"

Ми вже мали приклад із "Мотор Січ". Тоді китайські інвестори (зокрема компанія Skyrizon) намагалися придбати підприємство, що виробляє критично важливі авіадвигуни, і перенести виробництво та технології до КНР. Це напряму загрожувало інтересам України через зв'язки Китаю з Росією.

Через загрозу втрати контролю над стратегічним підприємством та сумнівні оборудки, акції китайської компанії були арештовані, а згодом підприємство "Мотор Січ" перейшло у державну власність.

Ця ситуація продемонструвала: юридична форма угоди не гарантує безпеки технологій. Навіть міноритарна участь може стати способом отримати доступ до критично важливої інформації.

Про роль АМКУ

В Україні досі немає ефективного механізму перевірки іноземних інвестицій у стратегічних сферах, тоді як у розвинених країнах це роблять за допомогою FDI‑скринінгу. Його суть – оцінювати потенційні ризики для національної безпеки та критичних секторів, щоб виявити і, за потреби, обмежити або заборонити інвестиції, які можуть загрожувати важливим технологіям, інфраструктурі чи інтелектуальній власності.

Оскільки в Україні досі не впроваджено FDI‑скринінг, роль першої лінії оцінки ризиків фактично взяв на себе АМКУ. Повернення заявки EDGE Group, скоріш за все, відбулося не через формальні недоліки, а через розуміння потенційної загрози для держави.

Військові технології – це актив національної безпеки. Їхня передача або неконтрольований доступ можуть мати непередбачувані геополітичні наслідки.

Будь-яка передача або потенційний доступ до секретних розробок та винаходів має проходити через Держекспортконтроль та силові відомства. Надання інвестору можливості впливати на рішення компанії може стати формою квазіекспорту унікальних технологій.

Який вихід?

  1. Повноцінний FDI-скринінг – ефективний механізм перевірки інвесторів і кінцевих бенефіціарів, з оцінкою ризиків доступу до стратегічних винаходів.
  2. Державі необхідно чітко визначити оборонні розробки, доступ до яких має бути обмежений або жорстко регульований.
  3. Структурування угод. А саме – обмеження прав голосу, спеціальні умови корпоративних договорів або розділення бізнес-напрямів, щоб інвестор не отримував контроль над ключовими рішеннями та розробками.

У сфері оборонних технологій пріоритетом має бути не фінансування, а контроль. Гроші можна знайти, партнерів – змінити, але втрачені технології повернути неможливо.

Кожне рішення щодо інвестицій у Defense Tech має починатися з простого, але критично важливого питання: хто отримає доступ до ключових технологій і хто гарантуватиме їхню безпеку?

Поки немає чітких правил, кожна угода стає балансом між розвитком і ризиком. А ціна помилки для держави та національної безпеки може бути занадто високою.