2 
Варто спробувати зрозуміти логіку ворога, щоб правильно ставити діагнози та робити прогнози. Про це пише Вадим Денисенко.
Перш за все потрібно спробувати зрозуміти логіку ухвалення рішень. І тут ми маємо кілька прямо протилежних речей. Тому, що одночасно задіяно кілька логік: особистісна (Путіна), воєнна, економічна, передвиборча, міжнародна.
Путін не погодиться на перемовини до виборів
Почнемо з найпростішої логіки – передвиборчої. Виходячи з цієї логіки, до виборів Путіну небажано йти на жодні мирні угоди, якщо це не капітуляція.
Логіка цих виборів – це "війна до перемоги" і, в цьому контексті, збочена логіка Кремля – не йти на переговори. Але її можна в будь-який момент розвернути. Тим більше, що запит на нормалізацію в російському суспільстві більш ніж високий.
Особиста логіка Путіна дуже проста: зупиняти війну не потрібно, поки Україна не капітулює. І він до останнього буде робити все від себе залежне, щоб продовжити цю війну. А щодо морського перемирʼя, то він хоче вірити, що Росія протримається довше, а тому морська блокада України йому вигідна.
Економічні аргументи для перемир'я
Тут ми маємо кілька важливих складових. Перша – це наскільки оточення Путіна вважає блокаду Чорного моря критичною для економіки Росії.
Зернова криза може бути частково вирішена за рахунок перенаправлення зерна та олії на Балтику, Каспій та сухопутним коридором до Китаю. Але вирішення цього питання виключно ресурсами аграріїв дуже проблематичне через ціну логістики.
Головне питання зараз: чи держава погодиться на певні компенсації для аграріїв. Якщо погодиться, Росія частково зможе вирішити проблему зернової кризи.
Наголошу – частково. Але, за будь-яких обставин, це не може не погіршити економіку Росії. Наскільки? Поки трохи зарано говорити, але це головне питання, відповіді на яке шукають всі розвідки світу.
Важливим також є те, наскільки Україні вдасться вирішити питання з логістикою. Якщо не вдасться, в січні-березні ми суттєво почнемо відчувати проблеми, безвідносно до енергетичних обстрілів.
Поки що без відкриття Чорного моря все виглядає доволі сумно. Час, який ми мали з 2022 року, щоб побудувати сухі порти та євроколії з півдня України до ЄС, бездарно втрачено. Звичайно, зараз можна говорити про дещо екзотичний варіант: транзит широкою колією через Білорусь до портів Балтії, але він залежить від такої кількості додаткових аспектів, що поки його варто відкласти вбік.
Воєнний аспект
Росіяни будуть активно спостерігати за тим, чи вдається Україні отримати додаткові Patriot. Якщо ми отримаємо 20 – 30 ракет, це одна історія, а 200 – 300 ракет – уже зовсім інша історія, з огляду на затрати на виробництво ракет, які запускаються по Україні. Хоча цей фактор вторинний, він важливий.
Росія готується до мобілізації, яка, як зараз виглядає, пройде без вагомих ексцесів. У російському суспільстві, попри наростання антивоєнних настроїв, складається такий собі консенсус: "Дамо Путіну останній шанс. А що буде потім, подивимося".
Виходячи з фактора мобілізації, зупиняти блокаду моря для Кремля зараз явно немає сенсу.
Вплив міжнародної ситуації
Міжнародна ситуація складається так, що найближчим часом результативні переговори є малоймовірними. Тристоронній формат вперся в умови, коли Росія не хоче, США не можуть, а Україна не має можливості.
Інших форматів поки не проглядається. Якщо вони не з'являться, складно уявити переговори Україна – Росія щодо розблокування моря.
Виходячи з вище сказаного, перспектива розблокування моря найближчим часом виглядає малоймовірною. Але її реалізація залежатиме від двох факторів: впливу економістів на Путіна (поки слабо в це віриться) і розширення кола переговорників та самого поля переговорів. Поки це теж виглядає дещо віддаленою перспективою.
Єдиний варіант зламати ситуацію – це удари по Каспійському трубопровідному консорціуму. Але тут маємо пряму заборону з боку США.