Подарунків Ердогану більше не буде: чому насправді Путін вийшов з зернової угоди

Ердоган живе у власних ілюзіях

МЗС Росії попередньо повідомило про припинення зернової угоди. Це означає відкликання гарантій безпеки судноплавства, а також закриття морського гуманітарного коридору і спільного координаційного центру в Стамбулі.

Читайте також Гонитва резервів у Росії сягає драматичного апогею: що буде далі

Таким чином міністерство оборони Росії своїм фактичним оголошенням морської блокади України діє у межах тих завдань, які були поставлені перед ним Владіміром Путіним. Це досить серйозне рішення, яке має на меті заперечити саму можливість того, що хтось подумає про шанси проведення власного морського рейсу зі збіжжям без згоди на це Росії. 

Україна наголосила, що буде обговорювати з партнерами, ООН та Туреччиною можливість організації морських конвоїв у Чорному морі. Саме такому варіанту зараз збирається завадити Росія своїм фактичним оголошенням морської блокади. 

Прикметно, що Путін досі не розмовляв з президентом Туреччини Реджепом Ердоганом, який обіцяв зв'язатися зі своїм російським колегою і наголошував, що має спільну з Путіним позицію щодо продовження дії зернового коридору. Ми ще раз переконалися у самовпевненості турецького очільника і в тому, що він, як і багато хто з політиків авторитарного типу, живе швидше своїми ілюзіями про міжнародну ситуацію, ніж реальним уявленням про те, що відбувається.

Путін зробив те, чого вже давно хотів

Ердоган, здається, досі не зрозумів, що він зобов'язаний продовженню зернової угоди виключно тому, що Путін був зацікавлений у його перемозі на виборах президента Туреччини, сподіваючись, що ця перемога допоможе посиленню антизахідних тенденцій в турецькій зовнішній політиці. Принаймні, більше, ніж якби на виборах переміг опозиційний кандидат Кемаль Киличдароглу. 

Актуально Своя для усіх: як Ердоган намагається вибити Туреччині привілеї у світі

Путін до певної міри прорахувався, тому що Ердоган зараз намагається знайти спільну мову з США, відмовився від подальшої блокади євроатлантичної інтеграції Швеції, виступив за прийняття до НАТО України і намагався продовжити зернову угоду.

Однак Путіну зараз абсолютно не потрібно робити нові подарунки очільнику Туреччини. Саме тому він зробив те, що бажав зробити буквально з перших тижнів після того, як почала функціонувати зернова угода – вийти з цієї угоди. Єдине, що заважало Путіну, – це президентські вибори у Туреччині, де він не хотів заважати перемогти Ердогану. Тепер Путіну не заважає нічого.

Ці ультиматуми, які він продовжує ставити, як умови щодо повернення Росії до зернової угоди, виглядають не бажанням досягти реальних результатів, а намаганням обґрунтувати своє рішення.