Росія боїться не вступу України в НАТО: у чому насправді була річ

НАТО обрало найгіршу стратегію

Власне, найдієвіша гарантія безпеки для України – це якраз і є членство у НАТО. І не лише гарантія безпеки для України, але і гарантія стабільності усієї Європи.

Цікаво Хто найбільший захисник Росії

Фундаментальна помилка, якої припустилася дипломатія Заходу десятиліття тому: вони чомусь вирішили, що після розпаду СРСР з Росії можна буде зробити нормальну, адекватну державу. Зрозуміло, що з нормальною, адекватною державою можна обговорювати безпекові виклики, гарантії та спільне бачення міжнародно-політичного майбутнього.

У самій Росії це дуже швидко збагнули, і почали цим досить активно маніпулювати. Мовляв: "Не треба нам НАТО поруч, ми турбуємось про власну безпеку". У випадку деяких держав думку Росії ігнорували, а у випадку інших – ні. Зокрема, України.

Взагалі у випадку України НАТО обрало найгіршу стратегію з усіх можливих. Коли постало питання про ПДЧ, то НАТО пішло на поступки Росії і відмовило Україні. Однак при цьому випустило абстрактні формулювання про "відкриті двері". Тогочасним європейським політикам, мабуть, це видавалося дуже "мудрим". І Росію послухали, і, наче, зберегли відданість власним деклараціям про "демократію" та "цінності".

Однак Росія це сприйняла не так. Вона це сприйняла наступним чином: "Поки що Україну не приймають, але кажуть, що колись можуть прийняти. Отже, треба захоплювати Україну швидше".

Відповідно провальний Бухарестський саміт НАТО запустив механізм російської агресії проти України. Тут є одна позиція, яку тривалий час не могли збагнути західні політики. До речі, її досі не можуть збагнути й деякі західні "інтелектуали".

Читайте також Росіяни в паніці – Чорне море стає для них небезпечним

Чого насправді хотіла Росія

У Москві не переймалися жодними загрозами з боку НАТО від вступу туди України. Невступ України до НАТО – це не про безпеку Москви. Це про "мандат" для Москви на завоювання України. Відповідно, стратегічний невступ України до НАТО буде розглядатися Москвою в майбутньому як чинний мандат на завоювання України. Адже вторгнення ж не буде означати Третю світову? То чому б не спробувати?

У гіршому випадку вони втратять сотні тисяч власних громадян, але хто і коли їх у Росії рахував? Відповідно, дійсно дієві для України гарантії безпеки можу бути лише дві:

• вступ до НАТО,
• або створення власної ядерної зброї.

Діалог з західними партнерами треба будувати саме у такий спосіб. Розуміння того, що від вступу до НАТО для України нікуди не подітися, демонструють навіть такі відомі мислителі як Фукуяма та Кіссінджер. Останній, щоправда, робить це у властивій собі манері. Мовляв, Україна має бути прийнята у НАТО, аби "стримувати" Україну.

При цьому, і Кіссінджер, і Фукуяма припускають можливість вступу України до НАТО без деокупації усієї своєї території, а це вже показує їхню відірваність від життя і реалій сучасного світу.

• По-перше, хто погодиться прийняти Україну до НАТО без контролю частини території?
• По-друге, це відкриє Росії можливості для постійних провокацій у стилі "8 лєт бамбілі Данбас", і що з ними робитиме НАТО?

Зауважте Африка вирішила "вписатися" за Росію

Україні потрібні гарантії

Зрештою, непокарання Росії за агресію спровокує її до постійних спроб "відкладеного реваншу". Тому "поважні автори" все ж пишуть не зовсім адекватні речі. Хоча, мабуть, зрозуміло, що вступ України до НАТО займе якийсь час, і тут знову постає питання окремих гарантій. Коли українці чують це слово, вони одразу сповнюються гніву, бо згадують Будапештський меморандум. Тут треба розуміти, що цей документ нікому нічого не гарантував. Просто тоді українські політики продали національні інтереси України в обмін на щось, а потім роками брехали власним громадянам про якийсь "захист".

Зрозуміло, що нам потрібні конкретні договори з ключовими державами Заходу, де б чітко фіксувалися конкретні зобов'язання перед Україною. Це потрібно хоча б для того, щоб ніхто не міг спекулювати темою "втоми" від України як на Заході, так і серед самих росіян.

При цьому треба зрозуміти, що можна вигадувати будь-які "ізраїльські моделі", і це може навіть бути корисним на певному етапі, але якщо світ не хоче постійного повернення до кривавої страшної війни у Європі (і, що важливо для наших партнерів, – дуже дорогої війни), кінцевим рішенням має бути членство України в НАТО.