Чому Росії потрібні фейкові зелені коридори та реальні домовленості про перемир'я

Окупанти продовжують наполягати на тому, що повне припинення вогню можливе після виконання вимог Путіна. Подібні вимоги, коли Україну шантажують захопленням ядерних об'єктів, бомбардуванням пологових будинків та лікарень, є не просто військовим злочином, але й міжнародним терором.

Дивіться також Не змогли досягти рішення про припинення вогню, – підсумки зустрічі Кулеби та Лаврова

Судячи з усього, припиняти цей терор кремлівський фюрер не збирається. Принаймні до тих пір, доки у нього не залишиться достатньо сил та засобів.

Навіщо росіянам розмови про зелені коридори

• Росіяни продовжують розповідати про те, що "вони ні в чому не винні" попри вкрай цинічні дії в Україні. Лавров взагалі каже, що "Росія ні на кого не нападала".
• Путін та його кліка намагаються здаватися всьому світу "миротворцями" та "жертвами заколоту". Звісно, без якихось успіхів.
• При цьому окупанти на перемовинах зазначають про важливість гуманітарних коридорів, але фактично кожного дня обстрілюють цивільних та блокують колони автобусів з людьми.
• Річ у тому, що військові злочинці цілком розуміють одну істину: українські військові не застосовують артилерію без впевненості безпеки для мирних людей. Тому росіянам потрібен живий щит.
• Саме через це окупанти й діють згідно зі своєю тактикою: кажуть про мир та завдають бомбові удари.

Постійними зривами гуманітарних та зелених коридорів, а також розстрілами мирних людей терористи намагаються тиснути на владу Києва, а також залякувати заручників. Аби ті жили у стані гуманітарної катастрофи, не вірили у те, що перебування у підвалах є безпечнішим, аніж спроба виїхати.

Путіну потрібне перемир'я

Хоча тактика залякування людей, вбивства мирного населення та постійні обстріли не зупиняються, військові Росії цілком розуміють, що їм вкрай необхідне хоча б затишшя. Українська армія не дає окупантам закріпитися на позиціях, сформувати лінію фронту та реально взяти під контроль якісь населені пункти.

За всі дні війни, як стверджують джерела 24 каналу у розвідці, загарбники фактично просунулися до деяких населених пунктів по трасі, але не залишили у своєму тилу майже нічого. Їх фланги оголені, а колони з постачанням палива, боєприпасів та їжею є ласою ціллю для ЗСУ та тероборони. Тому передові підрозділи окупантів майже на всіх напрямках потерпають від нестачі найнеобхіднішого. Виключенням із цього є угруповання у київській агломерації та найближчі позиції російської армії на Херсонщині, окупанти сформували коротке логістичне плече. Однак і на цих ділянках у росіян є багато проблем.

Перемир'я для Путіна означає можливість підтягнути своє тилове забезпечення, налагодити підвезення мобілізованих сил та доукомплектацію розбитих батальйонно-тактичних угруповань. Однак російські генерали вважають, що вони зможуть це зробити навіть без політичних домовленостей. Тому під час перемовин Лавров і зірвав ініціативу про зупинку бойових дій.

Будь-яке затишшя на фронті для України – можливість порятунку цивільних, а для Росії – підготовка до подальших військових дій. Однак якби не наявність мирних жителів у зонах бойових дій, бійці ЗСУ вже давно б розбили окупантів. Тому виїзд всіх цивільних з Ірпеня, Бучі, Ворзеля та інших населених пунктів Київщини розв'язує руки артилерії та авіації, а це значно прискорить перемогу.

Затишшя для знищення трупів

Не меншою проблемою для командування окупаційної армії є наявність величезної кількості трупів на території України. Звісно, генералам наплювати на своїх вояк, але звичайним загарбникам мотивації подібна ситуація не надає. Крім того, тисячі тіл загиблих окупантів вимагають їх матері, оскільки без труни їм не платять компенсацію за вбитого сина.

Також командуванню орків заважає те, що українці масово викладають у мережу фото та відео із залишками загарбників. Попри всі спроби кремлівських окупантів приховати втрати, величезна кількість росіян дізналася про купу вбитих саме завдяки українським інформаційним військам.

Через сукупність всіх цих факторів окупанти вимушені знищувати тіла тих, кого змогли зібрати з поля бою. Неподалік від Криму на Херсонщині для цього облаштували величезні ями, які перетворюють на масові могили. Аби солдатів було важче ідентифікувати, окупанти їх спалюють. Крім того, цілодобово працюють мобільні крематорії на кордоні з Білоруссю. Тих, кого вже вивезли, але не встигають спалити, переправляють або до Росії напряму, або через РБ. Однак навіть ці заходи не здатні зупинити потік трун до країни-агресорки, який цілком здатен послужити для багатьох росіян холодним душем.