Американське табу щодо України: хто за ним насправді стоїть

31 серпня 2023, 18:17
Читать новость на русском

500 днів російсько-української війни породили 500 днів протистояння між проукраїнськими та пропутінськими групами в американській адміністрації. Хороша новина полягає в тому, що друзям України значною мірою вдалося подолати штучне табу проти підтримки України. Однак є й погана новина. Далі читайте в авторській колонці для сайту 24 Каналу.

Українцям свідомо зв'язали руки

Погана новина полягає в тому, що кожного разу американським опонентам Києва вдається суттєво сповільнити американську підтримку.

Читайте також Китай, Росія та Німеччина планували світове панування, але Путін все зіпсував

Багато хто у Вашингтоні не визнає того факту, що тисячам українських військових і мирних жителів довелося заплатити за це зволікання своїми життями. Якби рік тому в українському небі була сотня чи більше винищувачів F-16, ця проклята війна вже була б історією.

Тим часом віроломне та загадкове табу США навмисно зв'язало руки жертвам злочинної агресії. Свідомо тому, що американська преса детально розповідала про те, як Росія вдерлася в Україну, знищує її міста та села, щодня вбиває мирних жителів ракетами, випущеними з російської території. Водночас Вашингтон забороняє Україні завдавати ударів у відповідь по джерелах російських бомбардувань.

Жоден американський чиновник публічно не визнав цю заборону. Гірше того, деякі поводяться так, ніби її не існує. Поки в Білому домі зволікали з наданням літаків, держсекретар Ентоні Блінкен однозначно заявив про право України використовувати для вигнання окупантів будь-яку зброю, яка є в її розпорядженні, зокрема й завдавати удари по території агресора.

Джерело американського табу – Путін та Бернс

Стаття в Newsweek "Ексклюзив: Сліпа пляма ЦРУ про війну в Україні" розкрила походження та внутрішню роботу американського табу. Директор ЦРУ Вільям Джозеф Бернс приніс це ганебне табу через пряме спілкування з Путіним у Москві.

До теми Ви вже воюєте: Україна якнайшвидше має довести Заходу одну важливу думку

Не критикуючи Бернса, кореспондент Newsweek Вільям Аркін наголошує на труднощах ЦРУ стежити за "непокірними" українцями, які неодноразово намагаються завдати "безвідповідальних" ударів по території Росії, ставлячи під загрозу таємні "правила дорожнього руху", про які домовилися Бернс та Путін.

Що, власне, це за секретні правила дорожнього руху? По-перше, їх немає на папері, але в ході дуже успішних переговорів у Москві і Бернс, і Путін, схоже, добре зрозуміли один одного. Бернс гарантував (і вже 550 днів намагається домогтися цього), що Вашингтон заборонить Україні завдавати ударів по території Росії.

А що натомість обіцяв конструктивний Путін? Що Росія обмежить свої напади виключно на Україну. Ця гротескна угода дуже влаштовувала Бернса! Говорячи нібито від імені всього НАТО, Бернс домагався і домігся від диктатора обіцянки не нападати на країни-члени НАТО. Ціною, яку заплатив Бернс, була заборона Україні завдавати удари у відповідь по території агресора.

Протягом 550 днів "обмеженого нападу" Росії та десятків тисяч задокументованих воєнних злочинів, випадків тортур, стрілянини та зґвалтувань Бернс і ЦРУ зберігали мовчання щодо Росії, водночас даючи страшні погрози Україні.

Великі країни встановлюють правила, малі – підкоряються?

Нещодавно ЦРУ попередило, що якщо Київ продовжить диверсійні дії в Росії, це може мати "катастрофічні наслідки". Яких ще катастрофічних наслідків очікують люди в офісі Берна з вини українців?! Усі можливі та неможливі катастрофи вже відбулися в результаті "дуже успішної" угоди Бернса та Путіна.

Цікаво Невже живий? Про що могли 2 місяці домовлятися Путін та Пригожин

Однак Newsweek був гордий за видатний дипломатичний успіх Бернса та висловив гнів на українців за те, що вони намагалися захистити свою країну, порушуючи "основні правила", які Бернс нав'язав їм без їхньої згоди.

Двопартійній проукраїнській більшості в Конгресі після канікул було б добре організувати слухання, на які вони мали б запросити держсекретаря Блінкена, директора ЦРУ Бернса, а також журналіста Вільяма Аркіна й ті джерела в ЦРУ, на які він посилається у статті. Також варто запросити радника з національної безпеки Джейка Саллівана, який співає в одній тональності з Бернсом.

На слуханнях мають дати відповіді на такі запитання:

  • Чи існує угода між урядами США та Росії про "правила дорожнього руху" російсько-української війни?
  • Якщо так, то чому Конгрес і американський народ не знали про них досі?
  • Якщо ні, то на якій підставі Бернс агресивно нав'язує Україні ці "правила дорожнього руху"?
  • Чи повинен Конгрес вважати односторонні дії Бернса зрадницькими?

Бернс і Салліван живуть у світі, де великі держави встановлюють правила, а малі – повинні смиренно підкорятися. Так само й Путін.

Ми не повинні жити в такому світі.