Це обернеться наслідками для самого Трампа: чому США не дадуть Україні програти
Увесь світ стежить за Сполученими Штатами, які оговтуються від запеклих політичних перегонів. Дональд Трамп розмірковує над "мирними планами", та важливо, що нав'язати українцям невигідну угоду може бути не так легко, як думає новоспечений американський президент.
Хоча Дональд Трамп обіцяв завершити війну за 24 години, від його перемоги на виборах минуло вже близько 144, а протистояння все ще триває. Кожні 24 години ми справді наближаємося до миру, але якою буде його ціна – поки не знає ніхто, пише 24 Канал.
Цікаво Чи може Трамп дзвінком Путіну завершити війну: розмова з ветераном армії США
Чому Трампу невигідно "кинути" Україну
Поки Трамп розмірковує, підтримувати Україну чи ні, – російський диктатор Владімір Путін формує "новий світовий порядок". Він начебто включає відкритість між державами, перспективи усіх країн під час ухвалення глобальних рішень, відмову від безпекових блоків, "справедливість для всіх" та "суверенну рівність" усіх країн, і це – дуже цинічно, пише 24 Канал.
Ті, хто бояться російського диктатора, заплющують очі на зусилля Кремля посилити свою владу та вплив у сусідніх країнах, зокрема на спроби дестабілізації в Молдові та Грузії; залицяння до групи антизахідних держав, таких як Північна Корея, Китай та Іран; і ведення незаконної та неспровокованої загарбницької війни в Україні, до якої вже залучили й війська КНДР.
Західні чиновники, попри таку ескалацію з боку Росії, все ще не наважуються надати дозвіл на удари їхньою зброєю вглиб країни-агресорки, якого так потребує Україна. Вони чекають, що буде далі – особливо після завершення американських виборів.
Так, міністр закордонних справ Франції Жанн-Ноель Барро переконаний, що Дональд Трамп розуміє: справедливий мир не може бути укладений за спинами українців, тому нібито не погодиться на найбільшу територіальну анексію після Другої світової війни.
Водночас прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що найближчим часом США можуть оприлюднити декларації щодо дати припинення вогню між Україною і Росією, лінії розмежування між країнами та гарантій безпеки для Києва.
Заслужений професор військових досліджень Королівського коледжу Лондона Лоуренс Фрідман зауважив, що нав'язати Україні угоду, навіть припинивши підтримку, – не так легко, як думає Трамп. Існують певні результати переговорів, які український народ може неохоче прийняти, але в іншому випадку, так чи інакше, і з будь-якою підтримкою, яку Європа може зібрати, він продовжуватиме боротьбу.
Професор Фрідман підкреслив, що існують і політичні небезпеки для самого Трампа, оскільки він може мати слабкий і безпорадний вигляд, якщо просто залишить Україну на поталу російській агресії та відсторониться від наслідків. Це може стати початком ще більш небезпечного періоду для безпеки Європи, в якому, якщо це призведе до ще ширшого конфлікту, – звинуватять Трампа.
Західний світ почав сипатися
У 2022 році видання The Economist підрахувало, наскільки поширеною є демократія у світі. Виявилося, що лише 8% населення Землі живуть при так званій "повній демократії". Лідерами є Норвегія, Нова Зеландія та Ісландія, а от найгіршою ситуація є в Росії, Венесуелі та Бурунді – держава на сході Центральної Африки, що межує з Руандою, Демократичною Республікою Конго, і з Танзанією.
США називають оплотом демократії, але Штати – лише на 31 місці в рейтингу. Водночас Україна, згідно з дослідженням, належить до так званих "гібридних режимів" та посідає 87 місце зі 167 держав. Це трохи менше, ніж у Тунісі та Ліберії, але ми вище за Гонконг, Мексику та Грузію.
За перший рік великої війни Україна втратила в рейтингу одне місце, але не в прагненнях нашої країни. Україна бореться за те, аби можна було визначати, хто ми є, куди хочемо рухатися і ким бажаємо бути, що неабияк злить Росію, яка планувала тихо поневолити найбільшу країну Європи.
Війна в Україні відриває низку західних політиків від ранкової кави та свіжоспеченого круасана. Тих, що того ж 2022 року просто дивилися, як Кремль вдирається в чужу країну під проводом псевдоісторії, і не вірили.
Наприклад, посол України в Німеччині Андрій Мельник розповів про реакцію міністра фінансів ФРН Крістіана Лінднера. Український посадовець заявив, що його німецький колега сидів з "ввічливою посмішкою і розмовляв так, ніби поразка українців уже давно вирішена". Німецький міністр сказав тоді, що в України лише кілька годин, і додав, що постачати зброю Києву або відключати Росію від SWIFT – безглуздо.
Зараз Лінднер раптово "перефарбувався" в прихильника жовтого і блакитного кольорів сміливості. Зокрема, перед тим, як канцлер Олаф Шольц звільнив його, Лінднер висунув пропозицію надати Україні німецькі далекобійні ракети Taurus.
Чи змінює війна політиків? Навряд чи. Найімовірніше, зриває маски з тих, хто роками розповідав про інтеграцію України в міжнародну спільноту, а потім раптово не знав, що робити, коли наша держава так запекло боролася та, попри величезного, людожерського нападника, – стояла міцно.
Ці три роки великої війни обернулися для України криком в глуху стіну. Допоки вітчизняні чиновники намагалися довести Європі, що плани агресора на нашій країні не закінчуються, ті більше уваги приділяли іншим аспектам. Як-от зелений курс, паливо, добробут населення, яке не знає, як це – прокидатися від вибухів, засинати з тривогою, жити у війні.
Прекрасний намріяний світ демократичних цінностей, ліберальної стійкості, свободи вибору та наслідків цього вибору – почав сипатися на очах. Усе почалося з успіху праворадикалів та євроскептиків, що тільки продовжує наростати. Потім – тривоги щодо майбутнього НАТО, фінансування якого обіцяє врізати Трамп, а згодом і генсек ООН на килимі у російського диктатора, за сумісництвом – міжнародного воєнного злочинця.
За цю добу, попри обіцянки лідерів колективного Заходу, ми навіть не наблизилися до миру. Одного ранку прокинемося, і до миру буде лише 24 години, а ми ще не знатимемо цього. Однак якою буде ця доба – залежить насамперед від нас.