Путін показав Трампу середній палець: як Білий дім здав санкції і нарвався на бунт у США

Замість жорстких тарифів і санкцій ми знову почули традиційні казки про так звані "національні інтереси", за якими ховається банальне небажання сваритися з кремлівським диктатором. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Трамп укотре прогнувся під Путіна, сподіваючись виторгувати для себе дешеві політичні бали. Але все, що він отримав у результаті, – це абсолютна ганьба, глузування з боку Москви та хвиля обурення у власному Конгресі. Замість того, щоб перекрити кисень путінській нафтогазовій годівниці, Вашингтон пішов на дизельні поступки агресору.

"Пам'ять розтоптано": розрив у Конгресі та лють авторів закону

Реакція авторів законопроєкту не забарилася. Сенатора Річарда Блюменталя просто розриває від того, що сталося. Він прямо і відкрито заявив, що нинішня адміністрація фактично розтоптала саму суть домовленостей і понищила пам'ять сенатора Ліндсі Грема, обравши шлях загравання з кривавим воєнним злочинцем. Закон Грема–Блюменталя мав завтра ж імплементуватися і вдарити по ключових больових точках Росії, зокрема заблокувати схеми постачання її сировини до Індії та інших країн.

Це рішення готувалося довго й ретельно як двопартійний інструмент примусу до миру через економічне виснаження агресора. Але замість повноцінного запуску механізму Трамп видає дивні розпорядження, вигадує незрозумілі винятки й крутить ситуацією, як циган сонцем. У Конгресі тепер справжній бунт: і республіканці, і демократи бігають із метафоричними ножами, вимагаючи пояснень, чому замість тиску на Москву відбувається відвертий саботаж санкційної політики.

Цифри не брешуть: провал нафтової авантюри Трампа

Найбільш безглуздим у цій дизельній капітуляції є те, що вона абсолютно не працює з економічної точки зору. Дональд Трамп мав би хоча б іноді дивитися на реальні цифри, перш ніж ухвалювати подібні рішення. А цифри свідчать про повне фіаско: попри всі реверанси в бік Кремля, нафта марки Brent злетіла і торгується в районі 110 доларів за барель. Це один із найвищих показників із травня, і жодні путінські танці з бубнами цю ціну не збили.

Ба більше, експорт російського дизельного пального, навколо якого Білий дім розгорнув цілу драму, стрімко падає і зараз перебуває на найнижчому рівні за останні десять років. Україна методично вибиває ворожі нафтопереробні заводи та блокує чорноморські термінали, зокрема Новоросійськ. Росія просто фізично не здатна забезпечити стабільне постачання, але Трамп уперто чіпляється за міфічну "дизельну угоду", переконуючи всіх, що рятує американського споживача. Насправді ж він рятує виключно доходи путінського бюджету війни.

Середній палець від Москви замість вдячності

Що отримує Трамп у відповідь на свої поступки? Йому в обличчя відверто сміються. У той час як у Вашингтоні знімають обмеження, Путін дістає з нафталіну Валерія Герасимова, збирає свій генералітет і публічно віддає наказ продовжувати масовані удари по українській цивільній та енергетичній інфраструктурі. Кремлівські очільники на камеру звітують про наміри знищувати українські міста, плюючи на будь-які мирні ініціативи Білого дому.

Сценарій розгортається за класичною схемою: Трампу кажуть: "Молодець, Доні, ти великий дипломат", а за спиною тикають середній палець і готують ножа. Це ляпас не лише персонально американському президенту, це плювок в обличчя всій системі національної безпеки США. Москва демонстративно показує, що сприймає будь-яку поступку виключно як слабкість і сигнал до подальшої ескалації.

Дитячі відмазки та небезпечний прецедент

Паралельно з нафтовими кульбітами розгортається ганебна історія навколо Starlink та обмежень для українських військових. Коли журналісти ставлять прямі запитання про те, чому блокується робота систем на глибині фронту, з Вашингтона лунають відповіді в стилі "це не ми, ми нічого не знаємо, це все Ангела Меркель". Високопосадовці та мільярдери поводяться як діти, які накоїли лиха й намагаються сховати руки за спину.

Володимир Зеленський абсолютно справедливо б'є на сполох на кожному міжнародному майданчику. Ця так звана дизельна угода й відмова від закону Грема–Блюменталя – лише перший тривожний дзвіночок. Якщо агресору вдасться проломити санкційну стіну в одному місці, далі почнуться спроби зняти решту обмежень. 

Проте Україна не збирається мовчки спостерігати за цими політичними маневрами. Тиск на адміністрацію Трампа, контакти з його оточенням і тверда позиція наших європейських союзників не дозволять перетворити підтримку свободи на розмінну монету.