Про військових у тилу і право на критику

Хто має право на іронію?

Присяга накладає купу обмежень. Ти стаєш частиною системи, яка повністю регламентує життя. Армія вирішує, що тобі їсти, де жити, чим займатись і як виглядати. Ти перетворюєшся на армійське майно – і ЗСУ обліковує тебе так само як танк чи викрутку. Про це пише Павло Казарін, інформує 24 Канал.

Читайте також Це не про ухилянтів: справжній сенс кампанії "А мій в "Азові"

Служба в тилу комфортніша за схід. Значно комфортніша за бліндаж. І набагато складніша за будь-яке цивільне життя. Бо поки ви перемогу обговорюєте – він в неї інвестує. Власний час, комфорт і кар'єру.

Його географія може змінитися будь-якої миті. Рівень його безпеки – так само. Він належить країні, і саме вона визначає його функціонал. Якщо захоче – буде носити кругле і котити квадратне. Якщо забажає – змінить його тиловий статус на фронтовий.

Коли тил починає дорікати військовому, що він служить не там і не так – це викликає подив. Бо зазвичай це роблять ті, хто не хоче мобілізуватись навіть на тилові посади. Всі ті, хто "тримають економічний фронт", "корисніші в тилу" та "ненароджені для війни".

Так, у військових є своя ієрархія. Свій гумор. Свої зневаги. Але все це – жарти громадян Поліса. Щоб мати на них право – треба стати частиною Поліса. Скласти присягу і поїхати в район виконання. Тоді весь арсенал іронії й зверхності до ваших послуг. Але не раніше.

Бо дорікати військовому в тилу можуть лише ті, хто робить для перемоги більше, ніж він. А не ті, хто менше.

Не плутайте.