У сні й наяву я лечу до зірок: для чого Україна створює власні Космічні війська

9 листопада 2026 року Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроєкт №13255 про створення Космічних сил у складі Збройних сил України. За проголосували 252 народні депутати.

Це означає, що в складі української армії незабаром з'явиться окремий рід військ, який буде спрямований на роботу за межами атмосфери Землі.

Попри всю пафосність і навіть фантастичність, саме це і передбачає законодавча ініціатива. 24 Канал розповідає, що відомо про майбутні Космовійська ЗСУ та намагається розібратися, чим вони могли б займатися в найближчому майбутньому.

Україна створює власні космічні війська

Народні депутати, які віддали свої голоси за ініціативу, переконані, що вона стане поштовхом для розвитку космічних технологій для посилення обороноздатності України.

Наразі мова, звісно, не йде про космодесант як у фільмі Пола Верговена, але в Силах оборони планують створити власну систему, яка завчасно сповіщатиме про запуск російських ракет, а також розробити засоби протидії таким атакам.

Крім того, Україна хоче створити власну захищену систему супутникового зв'язку для військових та інших структур.

Законопроєкт поки ухвалили лише за основу. Для остаточного затвердження парламент має проголосувати за нього в другому читанні.

Що цікаво, цей законопроєкт зареєстрували у парламенті ще у травні 2025 року. Одним із його авторів є народний депутат Федір Веніславський.

Саме він і є основним джерелом статті видання Guardian, яке напередодні наробило галасу розповіддю про те, що Україна вже провела щонайменше 3 випробування систем, які здатні протидіяти російському "Орешнику" у космосі.

Реальність фантастики

Стаття британського видання викликала чимало дискусій, адже такі системи – це надзвичайно дорога і високотехнологічна зброя, яку мають на своєму озброєнні лише декілька держав у всьому світі.

Для прикладу, можемо згадати про комплекс THAAD виробництва Сполучених Штатів Америки. Хоча він позиціонується як універсальна система, його протиракети здатні працювати як у верхніх шарах атмосфери (ендоатмосфери), так і на нижній межі екзоатмосфери для перехоплення ракет малої та середньої дальності.

Окрім цього, схожий комплекс у своєму арсеналі має Ізраїль. Arrow 3 або ж "Стріла" / "Хец" – спільно розроблений Ізраїлем і США комплекс космічного перехоплення. Призначений для знищення іранських балістичних ракет у космосі, задовго до їхнього підльоту до території Ізраїлю.

У 2023 – 2024 роках система вперше продемонструвала успішні реальні бойові перехоплення єменських ракет поза атмосферою.

Перехоплення іранської балістичної ракети в космосі, березень 2026-го – дивіться відео:

У 2025-му відео з перехопленням у космосі ППО іранських ракет під час відповіді Тегерана на операцію Midnight Hammer стали вірусними та продемонстрували, що в проєкт недарма вкладали мільярди. Результативні полювання на іранську балістику в космосі мали місце й в 2026-му.

Вони підтвердили реноме американсько-ізраїльських систем ППО і активізували дискусію про необхідність мати щось подібне в арсеналі Сил оборони України, зважаючи на постійні удари Росії та вимахування московитів ракетами "Орешнік".

Розмови про необхідність переговорів про передання таких систем Україні тривали ще у 2023-му році (коли ми тільки почали отримувати системи PATRIOT), але так і не закінчилися успіхом, адже Ізраїль відмовився передавати власні системи ще комусь в користування, а в США восени 2024-го на виборах переміг Трамп. Після цього все і затихло. І лише експерти та журналісти продовжували дискусії та намагалися обчислити, а скільки б це все коштувало.

Зрештою, такі порівняння одразу викликають логічне запитання – чи здатна Україна, маючи дефіцит бюджету і відчутні проблеми з фінансами, які покривають здебільшого європейські партнери, розробляти подібні системи? Бо це не безкоштовний проїзд громадським транспортом, хоча і з ним є проблеми.

Можливо, ми вигадали щось, що досі не застосовувалось у світі? Або вирішили запустити власне бюджетне ІПСО, натхненне ще рейганівськими “Зоряними війнами”. Так медіа називали програму Пентагону, відому як "Стратегічна оборонна ініціатива" (СОІ). Вона була блефом, але СРСР у нього повірив і, як вважається, вліз у космічну гонку озброєнь, яка і стала однією з причин банкрутства "Совка".

Все це лише припущення, але питання залишається відкритим. Звісно, хочеться вірити, що так воно і буде насправді, втім поки інформації про "можливість перехоплювати "Орешнік" у Космосі" вкрай мало. І хотілося б почути не від політиків, а експертів. Сам факт такої інформації вже викликає цікавість, але ця історія може не стосуватись Космовійськ взагалі. Натомість Україна, яка, нагадаємо, є космічною державою, може розвивати зовсім інші напрямки.

Що це було і хто за все заплатить

Наприклад, набагато реальнішим виглядає створення власної системи супутникового зв'язку.

Коли росіянам відключили Starlink на початку 2026-го – у них посипався фронт, чим і змогли вдало скористатися Сили оборони України. Тоді ворог поспіхом почав "пушити" розробку своєї власної системи "Рассвет", яка вже представлена кількома десятками своїх супутників на орбіті, що дає їм можливість прямого зв'язку над територією України кілька годин на добу.

Поки не критично, але перспектива та небезпека такого проєкту "Рассвет" очевидні.

Саме тому зараз українські фахівці вже думають, як з цим боротись і ми маємо таке розуміння. Перш за все це покращення наших РЕБ-систем. Окрім цього, варто відзначити також і удари по можливостях противника, що помітно сповільнює росіян в реалізації проєкту.

У серпні ракетами "Фламінго" Україна уразила ракетно-космічний центр "Прогрес" у Самарі – виробника російських ракет "Союз-2". Вони влучили у дві будівлі, зокрема в об'єкт, відомий як корпус 106А, – так звану "чисту кімнату", де збирали материнські плати для систем запуску ракет "Союз". Цей удар був дуже болючим для космічної програми Росії – у такий спосіб Україна суттєво обмежила позаземні спроможності росіян, не залишаючи атмосферу рідної планети.

Що ж тоді з українським аналогом Starlink

Фундамент, вважайте, покладено. 1 жовтня 2026 року ракетою-носієм Falcon 9 від SpaceX відбувся запуск першого експериментального тестового супутника зв'язку. У майбутньому це має стати супутниковою мережею України під назвою ОBRIA.

Перший апарат збиратиме дані та проведе низку випробувань щодо передачі даних та технічних можливостей. З цим нам допомагає Данія, а саме аерокосмічна компанія GomSpace, яка і буде керувати супутником на початковому етапі, але з часом управління повністю мають передати українським операторам.

OBRIA NANO – український супутник на орбіті Землі / зображення – HIMERA & GomSpace

Залежність від технологій інших країн, включаючи країни-партнери, створює стратегічні ризики, особливо під час війни. Розвиток внутрішнього потенціалу допоможе Україні диверсифікувати канали зв'язку та зміцнити свою стратегічну безпеку. OBRIA NANO працюватиме під контролем українського оператора та обслуговуватиме стратегічні потреби України у сфері безпеки. – зазначили в компанії.

Втім, варто зазначити, що запуск цього проєкту, а це щонайменше 100 супутників, займе роки, тож очікувати, що за місяць Україна буде мати власний аналог Starlink – не варто.

Зрозуміло, що це б дуже підвищило наші можливості в обороноздатності і Україна б не була ні від кого залежною. Також ми б напевно забули що таке балістичні атаки, бо за допомогою таких систем Сили оборони могли б знищувати пускові установки комплексів Іскандер та С-400 в промислових масштабах, але поки на це залишається лише сподіватись.

Нам точно потрібне створення Космічних сил у лавах ЗСУ, оскільки війна вже переходить в площину космосу і нам необхідно бути до цього готовими. Ми мусимо розробляти свої системи, намагатися створювати конкуренцію і спрямовувати всі зусилля на обороноздатність держави.

Втім, необхідно враховувати всі обмеження, вузькі місця та практичні аспекти.

Правда полягає в тому, що космос – це дуже дорого, одному потягнути такі проєкти дуже складно і дорого, тому ідеальним варіантом є міжнародна ко-продукція.

Втім, така співпраця накладає певні обмеження, що в умовах війни може створити великі проблеми (ми їх бачили на прикладі обмежень роботи Starlink/Starshield і перерви з наданням розвідувальних даних і попереджень про пуски балістики).

Тож необхідно тримати баланс між ексклюзивністю, національними інтересами та спільною роботою. Бо крім банальних мільярдів євро для такого роду проєктів необхідні доступ до технологій та готовність ними ділитися заради спільної мети. Зрештою, навіть у космічних військ центри ухвалення рішень залишаються на Землі.