Гострий бензиновий дефіцит охопив щонайменше 16 регіонів Росії. Про це пише Юрій Федоренко.
У Росії знову рекордні черги на заправках
Лише протягом однієї доби паливна криза поширилася ще на кілька суб’єктів так званої "Російської Федерації": Башкортостан, Красноярський край та Липецьку область. А від початку серпня рекордні черги знову почали вишикуватися на АЗС у Приморському краї, а також у Калузькій, Ростовській, Тамбовській, Тульській, Саратовській, Пензенській, Воронезькій, Рязанській, Ульянівській та Смоленській областях.
Цей перелік можна продовжити – після нещодавніх ударів наших безпілотників проблеми гарантовані в Оренбурзькій та інших областях.
На що можуть сподіватися росіяни?
Тамтешні чиновники намагаються заспокоїти населення: мовляв, криза розрулиться, треба "трошки потерпіти", допомога "вже в дорозі".
Що це може бути за допомога? Влада на болотах, здається, зробила вже все, що могла: знизила всі можливі норми якості нафтопродуктів, виділила рекордні суми на прискорення ремонтних робіт на НПЗ, вигребла запаси палива в Білорусі та Казахстані.
Остання надія – на морський імпорт. Цю "рятівну соломинку" свого часу особисто анонсував сам бункерний дід. Що ж там у них із морським імпортом? За повідомленнями агентства Bloomberg, у Росію з Індії почалися постачання палива морським шляхом (перша партія була доставлена 5 серпня). Але теза про те, що Індія вирішить паливну проблему, – явне перебільшення.
Почнемо з того, що станом на сьогодні постачання здійснює лише одне індійське підприємство – Nayara Energy, яке, при пильнішому розгляді, виявляється не таким уже й індійським, адже є частиною корпорації "Роснєфть".
Крім того, морський шлях означає не просто довгі, а анекдотично довгі терміни доставки вкрай обмежених обсягів, яких аж ніяк не вистачить для покриття дефіциту.
Уявіть цей шлях: 18 червня танкер завантажився в Індії. У липні вантаж перемістили на інше судно поблизу берегів Єгипту, після чого аж на початку серпня бензин доставили до Росії. Загальний обсяг – 42 тисячі тонн. Багато це чи мало? Для танкера – багато. Для потреб Росії (110 – 120 тисяч тонн на добу) – крапля в морі.
Їх вже ніщо не врятує
Висновок: панацеї від паливної кризи Кремль не має. Усі ці заходи, якщо й дають ефект, то тимчасовий. А проблеми тим часом накопичуються системні: зрив збору врожаю та посівної кампанії, інфляційні процеси та проблеми в банківському секторі. А ще росія починає занурюватися в масштабну бюджетну кризу.
Лише за офіційними даними економічного блоку уряду Росії (а ці цифри завжди прикрашені) діра у федеральному бюджеті постійно збільшується. Уже зараз вона зіставна з річним бюджетом Москви.
Незважаючи на високі ціни на нафту, які тримаються внаслідок блокади Ормузької протоки, нафтогазові доходи агресора за сім місяців скоротилися на 16,8%. Одна з причин – гроші від експорту нафти йдуть на ремонт НПЗ. Усі інші види доходів російського бюджету також знижуються. Не допомагає навіть посилення податкового тиску.
Усі ці "макроекономічні тренди" можна звести до кількох слів: на болотах грошей нема і вже не буде. Противник заходить у фазу ресурсного голоду.
Це ще не колапс, але вже ознаки практично невиліковної хвороби, яка так чи інакше позначиться на всіх сферах, зокрема на військових спроможностях агресора. Ми впевнено штовхаємо ворога до прірви і не плануємо зупинятися.