Спроба осмислення історичної свідомості турків
Турецький протест розпочався 31-го травня у Стамбулі. Приводом стала реорганізація одного з найменших міських парків - Ґезі на площі Таксим. Численні ЗМІ говорили про те, що захисників довкілля поліція розігнала сльозогінним газом, після чого протестні настрої поширились і в інших містах Туреччини. А самі демонстранти виступили вже не просто за збереження екології, а за відставку чинного Прем’єр-міністра Реджепа Таїпа Ердогана.
Сам Прем’єр Туреччини звинувачує в заворушеннях опозиціонерів та екстремістів. Втім, на демонстраціях практично відсутня будь-яка політизована символіка. Мітингувальники мають при собі національні прапори та зображення першого президента країни - Мустафи Кемаля Ататюрка.
Протест у парку Ґезі у Стамбулі. На прапорі - зображення першого Президента Туреччини Мустафи Ататюрка (Фото: @ugurdemiroz)
Щодо стягів з Ататюрком - це зовсім не випадково. Аби зрозуміти сьогоднішні настрої турків, слід заглибитися в історичні джерела. Річ у тім, що парк Ґезі на площі Таксим спроектував у Стамбулі французький дизайнер Анрі Проста саме за розпорядженням першого демократичного президента Мустафи Ататюрка. Тож місце є символічним втіленням позитивних змін і демократії для усіх турків. Крім того, зараз на площі Таксим височіє пам’ятник Ататюрку.
Зауважимо, що сучасна республіка Туреччина з’явилася на політичній карті світу, за великим рахунком, саме завдяки цій людині. Ставши президентом, Ататюрк ліквідував у країні султанат і халіфат, відділив релігію від держави, а також запровадив численні демократичні права та свободи європейського зразка.
Також слід звернути увагу на ставлення турків до історичних пам’яток. У пригоді стала книга турецького письменника Орхана Памука “Стамбул: спогади та місто”. Нобелівський лауреат розповідає, як після падіння 600-літньої Османської імперії турки прагнули забути про рабство в країні та безчесні гареми султанів. Письменник описує, як у 50-х роках люди без жалю руйнували палаци візирів, а на їхньому місці зводили багатоповерхівки на “західний” лад.
Яким би сильним не був потяг озахіднитись і осучаснити країну, як виявилося, ще більш нездоланним було бажання позбавитися геть усіх гірких спогадів про впалу імперію… Проте, позаяк не з’явилося нічого ані власне нашого, ані західного, аби заповнити пустку, що утворилася, рух до вестернізації звівся переважно до знищення минувшини, - пише Орхан Памук.
Тож парк Ґезі став своєрідним осередком Європи, де все-таки вдалося заповнити цю "пустку". Раніше ж на цьому місці були казарми османських султанів. Натомість Прем’єр-міністр Туреччини із найближчим оточенням хоче не лише збудувати на місці парку торгово-розважальний комплекс, а й відновити історичні казарми.
Ми - влада, яка до сьогоднішнього дня посадила 3 млрд дерев. Ми - влада, яка створила 160 національних парків. Чи може ця влада бути ворогом природи, дерев? - пояснює своє рішення Прем'єр-міністр Туреччини Реджеп Таїп Ердоган.
Та заглибившись у турецьку історію останнього століття, бачимо, що боротьба за екологію у цій ситуації - була зовсім не на першому місці. Маніпулювання історичною пам’яттю - одне з улюблених занять політиків. Реджеп Таїп Ердоган, не порадившись із народом, захотів символічно перекреслити нову турецьку культуру, яка творилася протягом століття. Якщо прем’єр каже, що їхня влада насадила стільки парків, то чому б їм не взяти для забудови якийсь із них? Втім, уряду до смаку саме ця невелика, але історична місцина...
Така категоричність, авторитарність влади проявилася і в інших сферах: в Туречинні останнім часом були проблеми зі свободою слова, а населення скаржиться на податки, які постійно ростуть.
Площа Таксим до і під час заворушення
В той час, як демонстранти пікетували резиденцію прем’єра в Долмабахче, самого Ердогана не було в країні - він вирушив у раніше заплановане турне в Марокко, Алжир і Туніс. Іти назустріч демонстрантам Прем’єр, очевидно, не збирається. За самодержавство німецьке видання Spiegel уже назвало Ердогана “султаном із Анкари”.
Протягом 5-ти днів протесту турків світ побачив велике свавілля у діях турецької влади. Мітинги супроводжуються сльозогінним газом, пораненнями та арештами. Натомість самі демонстранти показали свою “європейськість”, соборність і людяність. “Турки самі почали прибирати територію після своїх протестів”, “Турецькі протестувальники допомагають пораненому поліцейському”, “У світі проходять акції на підтримку турків” - такі зворушливі заголовки статей про останні події.
Турки відчувають тиск з боку режиму Ердогана. Хворобливий вплив ісламу, придушення прав людини і прав жінок - все це іде в розріз з духом сучасної секуляризованої Туреччини, - зазначив протестувальник Мурат Бахтір під час акції солідарності у Нідерландах.
Наостанок хочеться згадати про суботній запис у Твіттері одного із турецьких очевидців - Айкута Гюрлеімеза. Подаю російський переклад журналіста Османа Пашаєва, опублікований у Facebook:
Кожен день протесту в Туреччині все більше підриває авторитет чинного уряду країни на світовій арені. І особисто я вірю, що турки не покинуть барикад, поки не досягнуть своєї мети. Цей прояв соборності народу й солідарності усього світу - дійсно надихає і нагадує про загальнолюдські цінності. Нам є з кого брати приклад.