Як же німцям це вдається?
Перший інгредієнт – ячмінь. Його збирають велетенськими комбайнами та звозять у не менш велетенські пивоварні. Зерно заливають водою для того, щоб воно почало проростати.
Після появи перших паростків запускається природний процес бродіння.
Через шість днів величезну масу ячменю висушують та перемелюють. Те, що залишається, схоже на мюслі. Сировину змішують з чистою джерельною водою, після чого починає працювати солод.
Далі ензими вступають у реакцію з солодом та виробляють природний цукор. А він, своєю чергою, відповідає за градуси в пиві.
Тепер море пива переливають у наступний гігантський бак. Рідина має залишки ячменю і на вигляд не дуже приваблива. Її потрібно процідити.
Залишки фільтрування продають як корм для худоби. Він дуже поживний і має в собі багато вітамінів та мікроелементів, які залишилися від процесу бродіння.
І лише зараз до пива додають хміль, який заздалегідь ретельно просушили. Саме від кількості хмелю залежить гіркуватий присмак напою.
Тепер пиво отримає свій найважливіший елемент – дріжджі. Без них не буде ні бульбашок, ні піни.
Ферментація йде повним ходом. Спершу бульбашок надто багато, і все, що ви отримаєте – лише бокал піни. Потрібно охолодити це море до температури два градуси за цельсієм. Процес стабілізується упродовж чотирьох тижнів.
За цей час напІй набуде свого оригінального смаку й алкогольних обертів.
Вердикт про те, чи готове пиво, ставить лише одна людина на пивоварні – її власник.
Все готове. Залишилося лише розлити пиво в тару. Пляшки звозять з усієї Німеччини. Якщо вони придатні до повторного заповнення, їх ретельно миють, якщо ні – відправляють на переробку.
Лише вдумайтеся в ці цифри – завод за годину наповнює 50 тисяч півлітрових пляшок. Після того, як пиво розлили у пляшки, їх обливають водою – аби добре прилипла етикетка.
Залишається лише завантажити це добро і розвезти в тисячі магазинів та барів Німеччини.