1993 року Георгій Гонгадзе поїхав в Абхазію документувати війну. Під прицілом камери молодого журналіста – українські воїни, які захищали грузинську землю.
Згодом Георгій відкладає камеру і сам бере до рук зброю – протистояти російським окупантам у Грузії. Під час боїв у Сухумі був важко поранений.
Коли ж повернувся до України – продовжив працювати журналістом. Георгій Гонгадзе швидко став улюбленцем телеглядачів. Він не боявся ставити гострі запитання президенту.
Принципова позиція Георгія Гонгадзе стала для нього фатальною. 16 вересня пізно ввечері він вийшов з роботи, але додому так і не дійшов. Його обезголовлений труп знайшли у лісі майже через 2 місяці після зникнення.
Читайте також: Дело Гонгадзе: Кучму не отдают под суд только из-за договорняка с государственными лидерами
Мати Георгія – Леся Гонгадзе до останнього відмовлялася вірити у смерть сина.
Я не знаю де мій син, а поховати чужу людину як свого сина. Ну ніхто це зробити не зможе,
– сказала мати Георгія Гонгадзе Леся Гонгадзе.
Леся Гонгадзе сина так і не поховала – пішла з життя восени 2013. А взимку суд довічно ув'язнив виконавця вбивства – екс-високопосадовця МВС Олексія Пукача. У залі засідання він назвав імена людей, яких хотів би бачити поряд за гратами.
Проте, генпрокуратура з "пошуком" замовників – не поспішає.
По справі Гонгадзе будемо просити прокуратуру, щоб вона висунула звинувачення, бо досі замовники не покарані, чи вона вже розкрила матеріали справи за строком давності,
– заявила керівник відділу моніторингу свободи слова ІМІ Катерина Дячук.
В Інституті масової інформації кажуть, з 2000 року в Україні трагічно загинули 12 журналістів. Семеро – у 2014 році, у розпал війни на Донбасі. Досі професія небезпечна, особливо для журналістів-розслідувачів. Лише за 8 місяців цього року інститут зафіксував майже 200 випадків порушень свободи слова, 23 рази журналістам погрожували розправою.