Чому замовники вбивства Гонгадзе досі на свободі

1993 року Георгій Гонгадзе поїхав в Абхазію документувати війну. Під прицілом камери молодого журналіста – українські воїни, які захищали грузинську землю.

Згодом Георгій відкладає камеру і сам бере до рук зброю – протистояти російським окупантам у Грузії. Під час боїв у Сухумі був важко поранений.

Коли ж повернувся до України – продовжив працювати журналістом. Георгій Гонгадзе швидко став улюбленцем телеглядачів. Він не боявся ставити гострі запитання президенту.

Принципова позиція Георгія Гонгадзе стала для нього фатальною. 16 вересня пізно ввечері він вийшов з роботи, але додому так і не дійшов. Його обезголовлений труп знайшли у лісі майже через 2 місяці після зникнення.

Читайте також: Дело Гонгадзе: Кучму не отдают под суд только из-за договорняка с государственными лидерами

Мати Георгія – Леся Гонгадзе до останнього відмовлялася вірити у смерть сина.

Я не знаю де мій син, а поховати чужу людину як свого сина. Ну ніхто це зробити не зможе– сказала мати Георгія Гонгадзе Леся Гонгадзе.

Леся Гонгадзе сина так і не поховала – пішла з життя восени 2013. А взимку суд довічно ув'язнив виконавця вбивства – екс-високопосадовця МВС Олексія Пукача. У залі засідання він назвав імена людей, яких хотів би бачити поряд за гратами.

Проте, генпрокуратура з "пошуком" замовників – не поспішає.

По справі Гонгадзе будемо просити прокуратуру, щоб вона висунула звинувачення, бо досі замовники не покарані, чи вона вже розкрила матеріали справи за строком давності– заявила керівник відділу моніторингу свободи слова ІМІ Катерина Дячук.

В Інституті масової інформації кажуть, з 2000 року в Україні трагічно загинули 12 журналістів. Семеро – у 2014 році, у розпал війни на Донбасі. Досі професія небезпечна, особливо для журналістів-розслідувачів. Лише за 8 місяців цього року інститут зафіксував майже 200 випадків порушень свободи слова, 23 рази журналістам погрожували розправою.