Стаханов, якого при народженні назвали Андрієм, народився в сім'ї шахтарів, тому питання про майбутню професію для хлопця не стояло в принципі. До 1935 року Стаханов пройшов усю кар'єрну драбину шахтаря — від коногона аж до забійника.
У ніч з 30 на 31 серпня 1935 року Андрій Стаханов встановив абсолютний рекорд — за зміну видобув 102 тонни вугілля при нормі 7 тонн. Рекорд одразу ж визнали на загальнорадянському рівні. Газета "Правда", яка написала про трудовий подвиг шахтаря, помилково назвала його Олексієм. Тому Стаханову одразу ж видали паспорт з новим ім'ям.
На Стаханова посипалися нагороди, у кремлівському палаці його приймав Сталін, а шахтарі усього Радянського Союзу намагалися повторити та перевершити подвиг свого знаменитого колеги.
Правда відкрилася лише на початку 80-х років. Олексій Стаханов встановив рекорд не самотужки, на нього працювала ціла бригада.
Інші шахтарі кріпили тунель, відгрібали відпрацьоване вугілля та відправляли його нагору. Тобто насправді за подвигом стояла ціла ланка гірників, про яку нікому нічого не розповіли. Єдиний, хто намагався говорити правду, — директор шахти. Його відправили в трудовий табір на заслання.
Найцікавіше, що Стаханова дуже незлюбив Микита Хрущов, який знав усю правду про його роздутий пропагандою подвиг. У 1957-му році Стаханова, який обіймав високу посаду в Міністерстві вугільної промисловості, повернули в Донецьк на посаду помічника головного інженера.
Родина Стаханова переїжджати з Москви на Донбас не захотіла. Стаханов дуже важко переживав своє падіння і почав багато пити. Герой соціалістичної праці, іменем якого було названо десятки шахт та кілька міст радянського союзу, помер на 72 році життя в психіатричній лікарні, де його безуспішно намагалися вилікувати від алкоголізму.