Ініціатором доленосного рішення, яке на десятиліття уперед визначило подальшу долю радянської ідеології, став генсек Микита Хрущов.
Історики стверджують, що окрім бажання закріпити свою владу та розповісти народу правду про великого вождя, Хрущов мав і особисті цілі. Зокрема, Микита Сергійович хотів помститися Сталіну за смерть свого сина Леоніда, якого було засуджено до розстрілу як ворога народу.
Оприлюдненню звіту передувала довга робота слідчої комісії Поспєлова. Було встановлено, що за час правління Сталін особисто віддавав накази НКВС проводити терор проти радянських людей, застосовувати тортури під час допитів, а також був головним ініціатором масових розстрілів та чисток у партії. Щоправда, в доповіді йшлося лише про терор проти членів КПРС, дослідники навмисне не врахували дані про масові жертви колективізації та розкуркулення.
Коли Микита Хрущов читав доповідь "про культ особи та його наслідки", в залі зібрань стояла мертва тиша. Більшість делегатів просто не могли повірити, як за кілька хвилин Сталін з вождя народів перетворився в кривавого тирана та деспота. Жодних заперечень Хрущову не було.
ХХ з'їзд КПРС став поворотним моментом періоду хрущовської відлиги. Після розвінчання культу особи Сталіна в усіх містах СРСР почали зникати вулиці, названі на честь вождя та пам'ятники могутньому правителю. Щоправда, певне відродження культу настало після приходу до влади наступного генсека СРСР — Леоніда Брежнєва.