Євреї з'явилися у Білій Церкві ще у 16 столітті, їхня кількість з роками поступово зростала. Вже наприкінці 19 століття в місті проживало 18720 євреїв, що складало більше половини населення міста. Коли почалася Друга світова, німецькі війська окупували Білу Церкву, одразу після чого розпочались репресивні дії.
Німецькі репресивні органи складали списки політично небезпечних активістів та євреїв. Місто руйнувалось бомбардуваннями, єврейське населення тотально знищувалось. Нацисти будували табори смерті, призначені для масового вбивства людей. Туди вивозили євреїв, знищували їх в газових камерах та піддавали страшним тортурам. Окрім газових камер та масових розстрілів, нацисти часто застосовували імпровізовані засоби знищення, в міру своєї агресії.
Вже у 1944 році, після звільнення Білої Церкви, місто розчистили від руїн. Вдалось врятувати та відремонтувати 1125 будівель, загальна площа яких складала понад 122 тисячі квадратних метрів. За неповними архівними даними, німецькими військами закатовано та знищено, тільки за приналежність до єврейської нації, понад 4500 білоцерківців, враховуючи жінок та дітей. Депортовано до Німеччини понад 3000 осіб.