Ґрецкі був просто приреченим стати жертвою і повинен був завершити кар’єру аж ніяк не у 99-му, а значно раніше. Та усім його ворогам на зло за “Великого” було кому заступитися.
Ангел охоронець Ґрецкі не носив крил і не жив десь там, на небесах. Він був цілком реальним, найреальнішим із тафгаїв.
Дейв Семенко - уродженець найбільшого притулку української діаспори в Канаді - Манітоби, ще в дитинстві, коли уперше взяв до рук ключку, любив заступатись за слабших. Коли виріс, загострене відчуття справедливості переросло у професію.
Боксерським поєдинками на хокейній арені уже давно нікого не здивуєш. Їх називають тафгаями, поліцейськими, тілоохоронцями. Цим хлопцям не обов’язково вправно кидати по воротах, чи володіти швидкісним дриблінгом, їм не за це платять гроші.
За свою кар’єру, а це 575 матчів у найсильнішій Лізі світу, Дейв Семенко закинув лише 65 шайб, а на лаві штрафників просидів цілу вічність - майже добу. Та його лепта в історичні звитяги тих неперевершених “Едмонтон Ойлерс” на чолі з Ґрецкі, Месьє, Куррі - не менша.
“Я попереджаю усіх, хто зачепить наших хлопців, будуть мати справу зі мною” – фраза, якою розпочинав тафгай чи не кожен матч. І слова не розходились із ділом.
У 83-му Семенко був уже настільки популярним завдяки умінню вправно махати кулаками, що без страху кинув виклик самому Мухамеду Алі. Показовий бій в Лос-Анджелесі більше нагадував шоу рестлерів, але сама згода Касіуса Клея на таку імпрезу уже багато про що говорить.
У його стихії, на льоду, усе було по-справжньому, він був чемпіоном з хокейних кулачних боїв і законодавцем цієї професії. Десятки вибитих зубів, шрамів і синців, комусь спаринг проти "цементної голови" навіть коштував ока.
Так, інколи він надто захоплювався і навмисно провокував, валив на лід, навіть якщо цього не вимагала ситуація. А що поробиш, він не вмів привертати увагу голодної юрби так, як Ґрецкі - ефектним пострілом чи стрімким проходом.
Шляхи зірки і його бодігарда розійшлись у 86-му, після цього "Великий" провів ще десяток яскравих сезонів, а от його вірний друг зав’язав практично одразу, після того як залишив "Едмонтон".
Зараз ті славні часи для Дейва Семенка - лише приємні спогади. Він лише зрідка бере до рук ключку у “Матчах ветеранів”, а про розбірки тафгаїв і мови не може бути. Та й у сучасному хокеї вони уже не ті, що колись - "Лось", "Бугай", "Кувалда","Цементна Голова".