Спершу російські ЗМІ писали про те, що він загинув на фронті. Однак тіло Лисицького 26 березня знайшли у його квартирі в Ставрополі. Підполковник застрелився.
Зверніть увагу Мінус понад три роти окупантів за одну добу: ЗСУ мають успіхи на Таврійському напрямку
Два розгроми росіян на Півдні
Підполковник Лисицький роками служив у складі 247-го десантно-штурмового полку Росії, який базується у Ставропольському краї. Напередодні вторгнення цей полк перекинули до окупованого Криму.
Коли Росія почала вторгнення, полк вирушив окуповувати південні регіони під командуванням генерала Аркадія Марзоєва – близького до голови російського генштабу Валерія Герасимова.
Марзоєв у перший же день відправив полк штурмувати Херсон, запевнивши окупантів у тому, що траса вільна. Однак у результаті боїв з українськими воїнами, вони зазнали колосальних втрат. Окупанти стверджують, що за перші 2 дні полк втратив 76 загарбників, серед яких командир полку підполковник Костянтин Зізевський, а ще 140 зазнали поранень.
Ситуація повторилася, але уже у Миколаєві під час спроби штурму аеропорту. Лисицький організував відведення окупантів за річку Інгулець, де вони перебували до контрнаступу на Херсон.
Після виведення окупантів з Миколаєва, між Лисицьким та Марзоєвим спалахнув конфлікт, через що підполковника відправили у Ставрополь на лікування.
Доповідні не допомогли
Будучи в лікарні Лисицький написав доповідні на імена Владіміра Путіна, Сєргєя Шойгу та Валерія Герасимова. Також підполковник відправив доповідні у Кремль та міноборони. У них йшлося про те, що саме Марзоєв винен у розгромі 247-го полку.
Однак у Кремлі ці звернення проігнорували, а Марзоєв отримував державні нагороди. Наприклад, 26 березня Путін вручив йому орден Алєксандра Невського. Ймовірно, побачивши це, Лисицький застрелився, бо його тіло знайшли того ж дня.
До слова, Лисицький брав участь у боях за Іловайськ у 2014 році, то ж причетних до тих кровавих подій – розстрілу українських військових, які мали виходити зеленим коридором.