Найгірший сценарій до 2030 року – це не глобальна війна

Чому світ фрагментується?

Міжнародна система дедалі більше нагадує не єдиний порядок, а сукупність окремих центрів сили зі своїми правилами. Водночас різко зростає індекс геополітичного ризику (темно-синя лінія). Про це пише Дмитро Шеренговський.

Поточні показники фрагментації та ризиків наближаються або вже перевищують пікові значення періоду Холодної війни (кінець 1960-х та 1980-ті роки).

Цікаво, що по суті ми маємо справу не з якоюсь однією великою кризою, а багато таких проблем починають накладатися одна на одну.

Україна – Росія, Тайвань, Близький Схід, Арктика, торговельні війни, боротьба за критичні мінерали, технологічне суперництво, санкції та руйнування глобальних ланцюгів постачання. Кожен із цих викликів окремо ще можна було б локалізувати. Разом вони створюють зовсім іншу якість міжнародної системи.

У теорії неореалізму це цілком очікуваний процес, коли відбувається перехід від однополярної системи до більш конкурентного балансу сил. А такі періоди історично майже завжди супроводжуються зростанням конфліктності, формуванням нових альянсів і постійним тестуванням меж допустимого.

Але є ще один важливий висновок, який добре пояснює теорія конструктивізму. Світ фрагментується не лише через танки чи ракети. Він фрагментується через розпад спільних уявлень про правила. Те, що ще десять років тому вважалося міжнародною нормою, сьогодні дедалі частіше стає предметом торгу.

Тому головний ризик найближчих років – не обов'язково одна велика світова війна. Значно реалістичніший сценарій, який, по суті, нас чекає (принаймні до 2030 року) – світ постійних регіональних конфліктів, економічного примусу і боротьби коаліцій, де кожна нова криза буде підсилювати градус попередньої.

Як це заспокоїти – питання на мільйон, над яким ще варто подумати.