Українські дрони взялися за галузь, без якої не працює російський ВПК
Кожна ніч приносить стільки добрих новин, що іноді важко визначити, яка з них найважливіша. Сили оборони України днями уразили нафтовий об'єкт у Ярославській області Росії – за понад 700 кілометрів від українського кордону. Напередодні палали нафтові термінали в Краснодарському краї та Волгоградській області.
Наслідки наших ударів уже позначаються не лише на макроекономічних звітах, а й на повсякденному житті "простих росіян" щонайменше у 30 регіонах Росії. Про це пише Юрій Федоренко.
Читайте також Туапсе не відвантажив жодної тонни: як це вдарить по нафтовій галузі Росії
Під атакою – хімічна промисловість Росії
На першому місці за дефіцитом бензину – тимчасово окупований Крим. Далі йде довжелезний перелік, у якому фігурують московська агломерація та Санкт-Петербург. Десь посеред цього списку – Татарстан, який, між іншим, посідає друге місце за видобутком нафти "на болотах". Бензиновий голод охопив Поволжя, а також усі без винятку тимчасово окуповані території.
Під особливим прицілом Сил оборони України перебуває хімічна промисловість ворога – важлива складова його військово-промислового комплексу. Наші дрони зупинили виробництво на підприємстві "Кримський титан" в окупованому Армянську – найбільшому виробнику діоксиду титану у Східній Європі. Діоксид титану є важливим компонентом для виробництва порохів, вибухових речовин і твердого ракетного палива.
"Кримський титан" запалав 13 червня, а 14 червня його доля спіткала хімічний завод "Азот" у Тульській області. Це одне з найбільших хімічних підприємств у Росії. Його основна продукція – аміак, азотна кислота, метанол та інші хімічні компоненти, що використовуються для виробництва вибухівки та боєприпасів. Що ж, як то кажуть, далі буде. Не перемикайтеся.
Кількість наших "далекобійних санкцій" поступово переходить у нову якість. Це не означає, що раніше ми робили ставку на кількість, а тепер плануємо робити ставку на якість. Мовиться про закон діалектики, згідно з яким, поступові зміни накопичуються до певної межі, після чого система стрибкоподібно переходить в інший стан і набуває нових властивостей. Наприклад, постійне нагрівання води зрештою перетворює її на пару.
У нашому випадку "далекобійні санкції" доводять Росію до специфічного стану: економіка деградує, дефіцити накопичуються, протестні настрої зростають. Система поступово наближається до точки кипіння.
Днями Володимир Зеленський оприлюднив фотографії звітів, які різні радники передають господарю Кремля. Зрозуміло, що ця інформація певною мірою прикрашена, але, навіть попри це, видно: показники невдоволення росіян Володимиром Путіним неухильно зростають.
Звісно, це не означає, що вже завтра чи післязавтра розпочнеться бунт. Говорити про передреволюційну ситуацію зарано. Але що більше росіян дихатимуть гаром від пожеж на власних нафтобазах і підприємствах, то швидше знижуватимуться рейтинги російської влади. У середньостроковій перспективі на недоімперію чекає занепад, а на режим – поступова втрата керованості.
Сценарії історичної драми, що розгортається на наших очах і за нашої участі, можуть бути різними. Але фінал уже проглядається: праведний вогонь з неба спалить терористичний режим. Щодня і щоночі працюємо над цим. Щодня і щоночі бачимо результат. Масштабуймо успіх. Тримаймо стрій. Слава Україні!
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.