Ситуація на Слов'янському напрямку погіршується: за яких умов росіянам вдасться прорватися

Наразі штурмові (піхотні) групи ворога вже зафіксовані за 7,7 кілометра від Краматорська (позиції у районі Васютинського) і за 12 кілометрів від Слов'янська (від передових російських позицій у районі Юрківки та на північний захід від Рай-Олександрівки). Про це пише Костянтин Машовець.

Росія зосередила на напрямку значну кількість військ

Російська 3 загальновійськова армія (ЗВА) майже усім своїм "штатним" складом (за винятком однієї бригади – 4 ОМСБР) зосереджена виключно на Слов'янському напрямку. Це дозволило командуванню угруповання військ "Південь" здійснити значне ущільнення оперативної побудови 3 ЗВА, шляхом зменшення по фронту смуги наступу цієї армії та ешелонування її сил і засобів вглиб. Такі дії дозволили суттєво підвищити тактичну щільність бойових порядків частин і підрозділів.

Насправді саме цей фактор, а також "природне" і поступове звуження смуги 3 ЗВА, у міру просування її військ зі сходу на захід на ділянці від Сіверського Донця до села Маркове, у загальному напрямку Слов'янська, зрештою, дали російському командуванню можливість не лише проводити атаки/штурмові дії в тактичній зоні з достатньо високою інтенсивністю,  а й водночас підтримувати її достатньо довго.

Успіхи росіян на Слов'янському напрямку

Наразі командування російської 3 ЗВА очевидно зосереджує основні зусилля на флангах своєї оперативної побудови – вздовж південного берега річки Сіверський Донець у напрямку Резніківка – Каленики – Миколаївка, а також, по обидва боки дороги Е-40, на ділянці Слов'янськ – Бахмут, за напрямком Привілля – Оріхуватка.

Ймовірно, що командування 3 ЗВА противика очікує найближчим часом досягти рубежів:

• Стародубівка – Миколаївка, просуваючись уздовж південного берега Сіверського Донця і з напрямку Рай-Олександрівки;
• Оріхуватка – Ніканорівка, прориваючись по обох боків дороги E40 у північно-західному напрямку;
• Васильівська пустош – Васютинське, аби повернути частину сил 3 загальновійськової армії у бік Краматорська.

Проводячи досить активні наступальні дії на цих напрямках у червні та липні, росіянам на тактичному рівні вдалося досягти низки позитивних для себе результатів. Зокрема, у напрямку Каленикі – Піскунівка штурмові групи ворога, ймовірно, змогли просунутися на північний захід, обходячи Криву Луку з півдня.

Крім того, ведучи уперті зустрічні бої за захоплення Рай-Олександрівки, ворог одночасно зміг просунутися кількома невеликими піхотними групами на північ від неї, вздовж дороги на Миколаївку, і закріпитися у значному лісовому масиві на північ від села.

Таким чином, незважаючи на те, що українські війська продовжують утримувати низку позицій, як у районі Кривої Луки, так і в районі Рай-Олександрівки, за два літні місяці російське командування змогло досягти низки тактичних вклинень у напрямку Миколаївки (одного із ключових тактичних "вузлів" оборони ЗСУ на всьому Слов'янському напрямку). Наразі противник намагається прорватися до нього, діючи вздовж двох доріг, що ведуть до Миколаївки із Закітного та з боку Рай-Олександрівки.

Зараз відстань від позицій російських штурмовиків, які "засіли" в лісі на північ від Рай-Олександрівки, до південно-східної околиці Миколаївки становить близько 2 кілометрів, а від їх позицій, затиснутих на південь від Кривої Луки – трохи більш ніж 4 кілометри.

Ситуація в районі каналу Сіверський Донець – Донбас

Передові російські штурмові групи, що діють вздовж каналу Сіверський Донець – Донбас, змогли просунутися від перетину цього каналу з дорогою Е-40 на північ, розпочавши бої за Юрківку, а на напрямку Привілля – Малинівка, ймовірно, їм вдалося "зачепитися" за останню.

Фактично, на ділянці від Юрківки до Маркового, діючи як через канал Сіверський Донець – Донбас у західному напрямку, так і вздовж нього на північ, противник у червні – липні зміг досягти не лише низки тактичних вклинень, а й просунутися основними силами своїх частин і підрозділів. Наприклад, російські штурмові групи просунулися від каналу до східних околиць Васютинського (4,5 – 5 кілометрів), захопили Новомаркове і просунулися на 1,5 – 2 кілометри на північ від нього.

Іншими словами, командування російської 3 загальновійськової армії, з одночасним наступом своїх передових підрозділів уздовж дороги Е-40 і каналу Сіверський Донець – Донбас, відповідно, на північний захід і північ (тобто в напрямку Слов'янська), вже розпочало повертати частину своїх сил (війська лівого флангу) у бік Краматорська.

ЗСУ поки не вдається зупинити росіян

Темпи просування російських військ навряд чи можна назвати "особливо вражаючими". У середньому вони становлять 4 – 5 кілометрів (а на деяких ділянках 6 – 8 кілометрів) за два місяці.

Усе ж слід визнати, що на ділянці від Рай-Олександрівки до Васютинського ЗСУ, поки що, не можуть повністю зупинити ворога. Також, слід підкреслити, що для всього Слов'янсько-Краматорського оперативного напрямку цей район дуже важливий, оскільки у разі подальшого успішного просування російських, вони зможуть дістатися безпосередньо до Краматорська та Слов'янська найкоротшими маршрутами.

Як ситуація розвиватиметься далі?

Щодо подальших перспектив розвитку ситуації безпосередньо на Слов'янському напрямку, варто зазначити, що на дії росіян буде впливати низка факторів.

Зокрема, командування 3 загальновійськової армії, очевидно, окрім свого "основного" завдання, має додаткове – сприяти військам 25 ЗВА угруповання військ "Захід" на Лиманському напрямку та військам 8 ЗВА і 3 армійського корпусу безпосередньо на Краматорському напрямку.

Це означає, що 3 ЗВА навряд чи зможе повністю зосередитися на власному головному завданні, виключно із гіпотетичним "проривом до Слов'янська". Ймовірно, частина її сил таки буде змушена розвернутися не лише у бік Краматорська, а й ще південніше, у бік Дружківки, а також прорватися до місця злиття Казенного Торця із Сіверським Донцем (тобто до Слов'янської ТЕС).

Якщо на Краматорському напрямку, у районі Костянтинівки, російські війська наразі більш-менш досить близькі до "переходу від Костянтинівки до Дружківки", то бої за Лиманський плацдарм ЗСУ для російських військ, скажімо так, "трохи затягуються".

Судячи з того, що наразі командування російської 3 ЗВА зосереджує основні зусилля саме на флангових ділянках своєї смуги наступу, цей фактор таки враховується ним досить серйозно.

Другий фактор стосується вже очевидного зниження темпів просування підрозділів. Наприклад, бої за Рай-Олександрівку точаться вже понад місяць, але російські піхотні групи поки так і не змогли повністю взяти це поселення під свій щільний контроль. Українські піхотні групи, ймовірно, досі присутні в його південній частині.

Чому сповільнилися темпи просування росіян?

Очевидно, темпи просування частин і підрозділів російської 3 загальновійськової армії не уповільнилися "самі по собі", а стали наслідком зниження загального рівня їхньої бойової спроможності. Що, в значній мірі, було викликано "фірмовим стилем" російського командування – його хворобливим бажанням атакувати/наступати за будь-яких умов "завжди, одразу і скрізь".

Звісно, рано чи пізно така методологія й призводить до зниження бойових можливостей. Більше того, це трапляється навіть попри можливість їх масування та концентрації зусиль на певних ділянках і напрямках у певні проміжки часу. Особливо це стосується їхньої штурмової піхоти, яка має "вкрай погану" властивість "закінчуватись у найневдаліший момент".

Схоже, саме це зараз відбувається із підрозділами 6 та 123 ОМСБР. Проте вони так і не втратили здатності регулярно відправляти свої невеликі штурмові групи "інфільтрації" для проникнення у бойові порядки українських підрозділів. Ймовірно, лише частота цих "пробіжок" російських штурмовиків трохи зменшилася

За яких умов росіянам вдасться дістатися Слов'янсько-Краматорської агломерації?

Вищесказане чітко приводить нас до думки про те, що протягом серпня російська 3 загальновійськова армія, ймовірно, таки отримає додаткові сили та засоби зі стратегічних резервів, для свого підсилення.

До цього слід додати ще принаймні два аргументи – 3 ЗВА таки змогла "підповзти" ближче, ніж решта російських армій і угрупувань військ, до всієї Слов'янсько-Краматорської агломерації. Нагадаю, саме вона є головною метою всієї літньої кампанії російських військ у 2026 році. 

3 загальновійськова армія має цілком реальний шанс, у разі свого значного посилення, таки прорватися до Слов'янська або Краматорська "з ходу".

Можливість суттєво змінити зміст і значення подальших дій російської 3 ЗВА на Слов'янському напрямку залежить від того, чому саме її командування віддасть перевагу найближчим часом. Насамперед, сприянню сусідам на своїх флангах у їхньому доступі до Слов'янсько-Краматорської агломерації, або прагненню найближчим часом виключно власними силами "з ходу прорватися" до цієї агломерації, не звертаючи уваги на результати боїв на південь від Краматорська (вздовж осі Костянтинівка – Дружківка) і на північний схід від Слов'янська (на Лиманському напрямку).