То як же правильно українською і чи справді "бутилка" є суржиком або запозиченням, а "пляшка" – єдиною літературною нормою, розповідаємо з посиланням на "Горох".
Дивіться також Не кожна річка має "плесо": що означає це красиве слово
Бутилка чи пляшка – як правильно українською?
Сьогодні цей предмет є усюди, ми його бачимо повсякчас і де відділяємо його від тари з рідиною. А чи замислювалися ви, чому одні кажуть "бутилка", а інші – "пляшка"? Це той випадок, коли в українській мові співіснують слова зі схожим значенням, але не однаковим статусом.
У сучасній літературній українській мові нормативною назвою посудини для рідин є "пляшка". Саме це слово подають словники як основне. Ним називають скляну або пластикову ємність із вузьким горлечком для зберігання води, молока, вина, олії чи інших рідин.
Цікаво, що саме слово "пляшка" прийшло до української через польське flaszka, а ще глибше його коріння веде до німецького Flasche. Тобто слово давно прижилося в українській і стало своїм.
Натомість "бутилка" – слово, яке ви теж зустрінете у словниках, воно трапляється в деяких говірках і розмовному мовленні, але в літературній мові вважається ненормативним або діалектним варіантом, як і варіант – бутелька. Воно споріднене зі словом бутель – великою посудиною для рідини.
А ось слово "бутель" також має цікаву історію. Воно походить від низки європейських слів на позначення великої посудини: французького bouteille, італійського bottiglia та латинського buttis – "бочка". Від цього кореня походять і слова bottle в англійській та bouteille у французькій. Для позначення великої пляшки українці мають ще інше слово – сулія.
До речі, перші скляні пляшки люди виготовляли ще понад три тисячі років тому в Єгипті та Месопотамії. А справжню революцію в їхньому виробництві спричинив винахід склодувної трубки у Фінікії близько I століття до нашої ери. Саме завдяки їй пляшки стали масовим предметом побуту.
Тож правильно сказати українською:
"Скляна пляшка молока."
"Пластикова пляшка води."
"Винна пляшка."
Для вина теж – пляшка / Мagnific
А якщо ми добре пошукаємо у словниках, то зустрінемо чимало назв посудин у яких зберігали рідину. Вони різнилися формою, місткістю та матеріалом виготовлення: банька, корчага / кирчага, коржанець, корчуля, корчів, сулійка та свого часу були і давніми мірами.
Якби ми поставили за мету, то могли б позначати різні за місткістю пляшки окремим словом, але маємо уніфіковане – пляшка, як для пластмасової, так і для скляної тари.
Отже, українською правильно казати – пляшка, а бутилка належить переважно до діалектного чи розмовного вжитку. Іноді одне слово здатне розповісти цілу історію подорожей мовами та століттями.