Як же називати великі пляшки для води, розповідаємо з посиланням на пояснення редакторки Ольги Васильєвої.

Дивіться також 16 арабських слів, які міцно прижилися в українській мові: ви будете приголомшені

Що ж таке баклажка?

В сучасних реаліях України ми маємо бути готові до різних обставин, зокрема і до відсутності води. І тут в пригоді стають – великі пляшки 5 – 6 літрів, які багато хто називає – баклажка. До цієї назви уже звикли, розуміють про що іде мова і навіть слово українське, але позначення посудини – помилкове.

Українські словники містять слово "баклажка", як зменшувальна форма до "бакла́га". А "баклага" – це невелика дерев'яна, керамічна або металева плоска дорожня посудина, барило для зберігання води або іншої рідини. Її часто носять при поясі в походах. Слово можливо пішло з тюркської мови, де баклак – вид посуду чи мірка зерна. А за іншою версією – баклу́ша – це обрубок деревини, бакла́н – чурбак, я якого витісували пляшку.

А тому у значенні "великої пластикової пляшки" слово "баклажка" є російським регіоналізмом, що проникло в український ужиток. Ймовірно назва прижилася через зручність у перенесенні – легкість чи наявність ручок.

Українці ж для позначення ємності від 4 до 60 літрів використовували слово – бутель. Саме у скляних пузатих бутлях зберігали хмільні напої. А слово потрапило до нас з французької мови – bouteille, через посередництво польської. А в основі слова – латина – buttis "бочка".

Та й зараз вода у пляшках – бутельована, а не "баклажкована" чи "баклагована".

Зверніть увагу! Правильні форми множини: два, три, чотири бутлі, а не "бутелі".

І звичайно ж, що ця назва не єдина. Маємо синоніми та діалектизми як до "баклажки", так і бутля.

Якщо вам не імпонує "бутель", то замініть його на: бунька, бальцанка, балзанка, болсанка, бутля та навіть сулія.

Бунька – слово, зафіксоване у словнику Грінченка як "глиняний посуд із вузьким горлом". У білоруській мові "бунька" означає "пляшка, глечик". Це слово живе й нині в північних регіонах України та в Білорусі, позначаючи округлу посудину – наприклад, п’ятилітровий пластиковий бутель.

Я вдома називаю таку пластянку "бунька". Зараз це слово вважається діалектизмом, хоча зафіксоване у словнику Грінченка зі значенням "глиняний посуд із вузьким горлечком". У білоруській мові бунька – це "пляшка, глечик", а спільнокореневе "буня‌к" – пухир на тілі. Тобто "бунька" позначає округлу посудину, а не тонку видовжену.
– зазначила пані Ольга.

А дописувачі додають ще кілька варіантів – балон, бокла, банька.

Замість "баклажки" можна сказати: боклаг, манірка, фляжка, фляга, барильце. Але це про – маленьку переносну посудину. Ба більше, маємо навіть назву – тиква (не плутайте з гарбузом). Так називають посудину для води, яку виготовляють з рослини Lagenaria, що має видовжену грушеподібну форму, з дуже твердою шкіркою.

Отже, наступного разу, коли говоритимемо про п’ятилітрову "пластянку", варто назвати її бутлем – і мова стане чистішою та автентичнішою. Якщо хочете зберегти колорит – можна вживати діалектизми, але пам’ятати, що це регіональні варіанти. "Баклажка" у значенні великої пластикової пляшки – зовсім не підходить.