Як називати "откритку" українською, розповідаємо з посиланням на ресурс "Горох".

Дивіться також 4 цікаві українські слова: ви могли їх чути, але не розуміти, що вони означають

Як називати українською "откритку"?

Цей шматочок декорованого чи ілюстрованого паперу є знаком спілкування, листування, уваги, привітання, а сьогодні – предметом колекціонування.

Ви їх знаєте і точно бачили, хоч можливо, паперовими і не користуєтеся, а перейшли на електронний формат. Ще кількадесят років тому їх дуже часто надсилали у свята рідним та друзям ( а про те, як правильно "за адресою" чи "на аресу", ми писали раніше.). І ми говоримо про "откритку". Трішки розкажемо, як утворилося це слово.

Це російське слово утворилося від словосполучення "открытое письмо". Коли у ХІХ столітті з'явився цей вид карток, вони пересилалися без конверта, що робило текст доступним для прочитання усім, тобто – відкритим ("открытим"). Пізніше назва трансформувалася в "открытую карточку", а потім – в "открытку".

Втім, в українській мові такого слова немає, та навіть при дослівному перекладі, воно звучить по-іншому.

  • Словник української мови (СУМ-20) подає термін "листівка" – невеликий аркуш із малюнком чи текстом, що надсилається поштою без конверта.
  • Орфографічний словник української мови також фіксує лише форму – "листівка".

Слово мало інший шлях творення – "листівка" утворене від слова "лист" – як письмове повідомлення, із суфіксом -івка, що означає предмет, пов’язаний із листом.

Ну а слово "лист" походить з праслов'янського listъ – лист рослини чи шматок тонкого матеріалу, товщиною, як листок.

Крім того, слово "листівка" багатозначне:

  • Поштова картка, іноді з малюнком з одного боку.
  • Лист, написаний на поштовій картці.
  • Друкований або рукописний аркуш з агітаційним, політичним або інформаційним змістом, у значенні – афіша, прокламація, агітка, листок.

Мова про Ітаку – про ту, яку ми поки що готові впізнавати тільки на глянсованій листівці з синьо-зелено-золотим краєвидом. (Оксана Забужко).

Написала чоловікові коротку листівку і подалася “через усю карту”, аж на Курильські острови. (Павло Загребельний).

Сатіапал не підозрює своїх "гостей" ні в чому лихому, бо на віру сприйняв листівку з оголошенням про розшук "злочинців". (Михайло Дашкієв).

Хто придумав листівку?


Першу офіційну поштову листівку придумали в Австрії у 1869 році – її автором був доктор Емануель Герман, професор Віденської академії. Він запропонував ідею "кореспондентської картки" як дешевшої та зручнішої альтернативи листам у конвертах, і австрійська пошта одразу запровадила цей формат. Вже за кілька років листівки поширилися по всій Європі та США, а згодом стали не лише засобом комунікації, а й мистецьким об’єктом.
Проте, дехто найпершою саморобною листівкою вважає Penny Penates чи "Грошові пенати". Її надіслали 14 липня 1840 року в Лондоні письменнику і жартівнику Теодору Хуку. На ній зображені працівники пошти, які підраховують гроші за поштові збори.

Перша листівка Penny Penates / Вікіпедія

І звісно, українська мова не обходиться без синонімів, які мають інші корені утворення. Цей поштовий знак ще можна назвати:

  • поштівка,
  • відкритка (як найнаближеніше до російськго "откритка"),
  • картка,
  • поштова карточка.

Цікаво! Слово "пошта" походить від латинського виразу mansio posita, що означає "встановлене (місце)", "розміщений пункт" або "місце зупинки". Спочатку це поняття вказувало на станції, де кур'єри або поштарі обмінювали коней для швидкої доставки повідомлень.

Отже, правильно казати "листівка", адже це питомо українське слово, закріплене в офіційних словниках і правописі, й саме його вам видадуть редактори- перекладачі. А ще – це слово звучить дуже автентично.

Попри те, що ви уже забули про паперові листівки, не забувайте робити приємно найдорожчим – надсилайти електронні відкритки через месенджери. І найближча нагода – День святого Валентина!