Чи є слово туча в українській мові, розповідаємо з посиланням на мовознавицю Аліну Острозьку.
Дивіться також Не кажіть "каприз": це слово має чимало цікавезних українських синонімів
Чи правильно казати "туча" українською?
Через близькість та спільне походження української та російської мов багато хто вагається, чи не є певні слова чужорідними.
Часто, подібні претензії закидають росіяни мовознавцям, які популяризують українську мову, вказуючи, що у вас нема такого слова чи воно не перекладається на вашу мову. Саме тому варто звернутися до словників і літературних джерел, і не лише радянського часу.
Так під сумнів, українське чи ні, потрапило слово "туча". Таке вагання природне, адже в сучасному мовленні ми звикли частіше користуватися словом "хмара" у значенні російського "облако", а "туча" ніби теж звучить архаїчно чи чужорідно. І без філологічних знань чи перевірки складно відповісти, чи воно не росіянізм.
"Туча" має праслов'янське походження – tǫča – "грозова, дощова хмара". А ресурс "Горох" подає два значення слова, пряме і переносне:
- Густа темна хмара, яка приносить дощ, град, сніг.
- Велика кількість, маса кого-, чого-небудь
Зазирнувши до словників, зокрема до Словника української мови Бориса Грінченка 1907 – 1909 років, ми зустрінемо слово "туча", у значенні – гроза.
В українській класичній літературі можна зустріти чимало прикладів з цим словом, створюючи образність і драматизм:
- Михайло Старицький: "Як ніч, насовується туча і небо млою покрива…"
- Леся Українка: "На небі громова туча. Блискає часом, але дощу нема"
- Панас Мирний: "Одарка не здолала опустити руки, та так і повисла вона над дитиною, як чорна туча над землею…".
У переносному значенні "туча" можна сказати:
- туча народу,
- туча думок,
- насунулися вороги як туча,
- він як туча (великий чи огрядний).
Різниця і у вимові: українською слово чітке, з виразним "а" на кінці. Російською ж можна почути "тучя", хоча написання однакове. Хоч у розмовній мові слово "туча" майже витіснене "хмарою", але в художніх текстах воно зберігає експресивність.
Маємо слово "туча": дивіться відео
Хмари і тучі неодноразово ставали сюжетом для віршів, пісень ("Чорна хмара, біла хмара…"), картин, художніх творів. За ними добре спостерігати для медитації та відпочинку.
А ще хмари – чудовий провісник погоди, а її варто враховувати у мандрах та екскурсіях. А 24 Канал нещодавно писав, як правильно розповідати про подорожі українською, і не казати "палатка", "путішествіє" та "кастьор".
У чому різниця між хмарою та тучею?
Якщо ж не зрозуміло, у яких випадках використовувати слово "хмара", а у якому – "туча", то розглянемо визначення.
- Туча – це важка, темна, густа велика хмара, з громом і блискавкою, яка приносить дощ, град, сніг.
- Хмара – скупчення краплин води, кристаликів льоду в атмосфері у вигляді суцільної маси світлого або темного кольору, що несе дощ, град і сніг. А пестливо, на білі малі клаптики на небі, можна сказати – хмаронька, хмаринка, хмарочка, хмарка. І його теж можна вживати у переносному образному значенні.
Ніби схоже, але про важку негоду, яка насувається краще сказати – туча. А російську фразу "небо затянулось тучами", можна навіть сказати українським словом – затучилося. Чи якщо вам ближче слово "хмара", то цю ж ситуацію можна описати – захмарилося, похмарилося, нахмарилося, похмаріло, небо заволокло хмарами, заворосилося надворі.
Цікаво! Легка і, на перший погляд, ніби невагома хмаринка насправді важить кілька тонн, а грозові – мільйони тонн води. Але часточки води настільки дрібні, що вони легко зависають у повітрі. Тому задумайтеся над компліментом – "легка, наче хмаринка"…
Скільки важить хмара: дивіться відео
Таким чином, "туча" не є калькою чи помилкою, але має відтінок архаїзму й образності.