У Міжнародного валютного фонду претензії до України. Переважно вони стосуються роботи Нацбанку, реформ у прокуратурі, податкової та бюджетної сфер.
Не ті дії
— Реформи йдуть, але не достатньо швидко і потужно, так як про це було заявлено місяць тому. Є декілька причин. Перша причина – вибори, які ми очікуємо через два тижні. А перед виборами завжди є бажання засвітитися, популізм і так далі. Частина реформ, які вимагає МВФ, є непопулярними, то такі реформи відкладаються. А друга частина – опір системи.
Система не хоче реформуватись. Зокрема, претензії, що стосуються незалежної прокуратури, яка би займалась боротьбою корупції – тут йде все надзвичайно повільно і ми не вкладаємося в терміни, домовлені з МВФ.
Погана "традиція"
— Традиція української влади – кожен раз йдемо по дуже схожому сценарію, який повторюється при кожному новому уряді: в країні криза, українська влада біжить в МВФ просити грошей – бо біда. Влада обіцяє величезні програми. Зазвичай, перший транш є найбільшим. Влада напружується, щось трохи робить, далі дають другий транш. І далі традиційно Рада та Кабмін забувають про обіцянки та програми аж до нового уряду.
Реноме України страждає від того, що уряд не закінчив жодної програми з фондом повноцінно.
— Завжди знаходять причини – чому не виконані ті чи інші обіцянки. Дуже б не хотілось повторювати практику минулих років. Транш від МВФ мав би стабілізувати гривню.
Більше — дивіться у інтерв’ю.