Що відомо про атмосферу LHS 1140b?

Науковці виявили гелій, що витікає з верхніх шарів атмосфери екзопланети LHS 1140b, яка розташована за 48 світлових років від Землі, пише Gizmodo.

Планета обертається навколо червоного карлика у зоні, придатній для життя, де температура може дозволяти існування рідкої води. У нижчих шарах атмосфери дослідники сподіваються знайти важчі хімічні сполуки, зокрема воду.

Спостереження за далекими екзопланетами за допомогою телескопів відкриває нові двері для науки, але чи зможемо ми колись вирушити до цих світів і дослідити їх зблизька?
– запитує Колін МакІннес, професор інженерних наук Гласгоуського університету.

Як дослідники хочуть розігнати зонд до інших зірок?

Для польотів до сусідніх зірок дослідники розглядають мініатюризацію космічних апаратів. Технології смартфонів уже дозволяють створювати компактні камери та сенсори з низьким енергоспоживанням. Інженери створили так званий смарт-пил – датчики розміром у міліметр або менше, які здатні фіксувати світло, температуру та хімічний склад середовища.

Пальне
Середні ціни в мережі АЗС «Amic Energy» станом на 

Щоб розігнати зонд до швидкості 10 – 20 відсотків від швидкості світла, потрібна нова система руху. Проєкт Breakthrough Starshot вивчає використання світлових вітрил. Це тонкі відбивальні мембрани, які розганятиме лазерний масив із потужністю у десятки гігаватів. Лазерна установка залишатиметься на Землі, тож апарату не доведеться нести власне паливо.

Що таке сонячні вітрила і де їх уже випробовували?

Відбивальні мембрани можуть рухатися і завдяки тиску звичайного сонячного світла. Ще у 1920-х роках радянський вчений-самоук Костянтин Ціолковський та радянський піонер ракетної техніки і космонавтики Фрідріх Цандер запропонували ідею сонячних вітрил. Складені з тонких дзеркальних листів, вони вже проходили випробування на навколоземній орбіті.

Сонячні вітрила дають змогу маневрувати без традиційного палива: змінюючи кут нахилу, апарат може наближатися до Сонця або віддалятися від нього. Такі системи можуть стати у пригоді для складних місій, зокрема повернення зразків із довгоперіодичних комет чи тривалого зависання над полюсами Землі.

У майбутньому розробники сподіваються поєднати ці технології для відправки автоматичних зондів зі штучним інтелектом до далеких світів, таких як LHS 1140b.