Захід стурбований дружньою зустріччю Ердогана та Путіна, є ще підводна частина айсберга, – NYT

Власне, оглядачі нагадують, що два місяці тому на Заході припускали, що Ердоган прагне віддалитися від тісних відносин з Путіним. Але вчорашня зустріч продемонструвала, що це зовсім не так.

Читайте також Союзник на двох стільцях: до чого Ердоган готує Путіна та як на це впливають гроші Катару

Ердоган переслідує власні інтереси

Власне, візит до Сочі для Ердогана був результативним. Під час нього обговорювали подальше розширення співпраці між країнами. Лідери заявили, що збільшать обсяги торгівлі та працюватимуть над енергетичними питаннями.

Цікаво, що союзники Ердогана по НАТО роблять усе для того, щоб підірвати російську економіку й обмежити її доступ до енергетичних ринків світу.

Також обговорювалася нагальна геополітична тема: відновлення зернової угоди. Правда, не було заяв про якийсь конкретний прогрес. Аналітики припускають, що Ердоган і Путін не дарма зустрілися. Це демонстрація, що їхні відносини тривають, і що кожна сторона більше виграє від співпраці, ніж втрачає.

До прикладу, Туреччина продовжує постачати Росії необхідні їй товари. Тим часом для Туреччини Росія стала благодатним ринком для турецького експорту, а також вона зміцнила фінанси турецького уряду. Для цього Кремль відтермінував платежі за газ і депозити у турецькому центральному банку.

Стосунки Путіна та Ердогана – головоломка для Заходу

Відтоді, як Росія вторглася в Україну 18 місяців тому, розшифровка відносин між Путіним і Ердоганом стає дедалі складнішою головоломкою для західних політиків, які намагаються зорієнтуватися у складній дипломатії, пов'язаній з війною,
– кажуть оглядачі.

Захід вважає Путіна головним винуватцем у війні проти України. США та НАТО намагаються зупинити його військову машину, накладаючи санкції.

Тим часом в Ердогана складніша позиція. Він водночас засуджує російське вторгнення та пропонує допомогу Україні. Але також розширює економічні зв'язки Туреччини з Росією, називаючи Путіна "своїм другом".

Такий підхід дозволив Ердогану посісти унікальну дипломатичну роль. Це дало можливість Туреччині посприяти Україні під час обміну полоненими та у зерновій угоді. Водночас його відмова уникати Путіна розчарувала союзників по НАТО та змусила деяких політиків у приватних розмовах озвучувати сумніви. Вони не впевнені, на чиєму він боці.

Росія і Туреччина тісно переплелися

Так, влітку Ердоган мав результативну розмову з Байденом. Ба більше, під час неї заявив про "новий процес" зі Сполученими Штатами. Крім того, висловився щодо того, що Україна "без сумніву заслуговує на членство в НАТО".

Здавалося б, після цього ні про які тісні відносини з Росією і мови бути не може. Але ж ні, адже зустріч Путіна та Ердогана 4 вересня продемонструвала, що дві країни тісно переплетені.

Путін хизувався тим, наскільки зросла торгівля між Росією та Туреччиною за останні роки. Згадував він і про статус Туреччини як місця відпочинку російських туристів. Останнім мандрувати зараз Європою не надто вдається. Щоб ви розуміли, за минулий рік Туреччину відвідали близько 5 мільйонів росіян, переконував бункерний дід.

Тіснішою є співпраця двох країн в енергетичних питаннях. І вони не планують її зупиняти. Так, минулої зими Москва дозволила Ердоганові відтермінувати платежі за російський газ. А ще дала можливість здійснювати деякі платежі в іншій валюті, а не в доларах. Це дозволило зменшити тиск на резерви країни.

Тим часом Ердоган з гордістю заявив про атомну електростанцію, яку спільно з Росією будує поблизу середземноморського узбережжя. Ба більше, він зацікавлений у спорудженні другої.

Є те, про що не говорять на публіку

Власне, директор Євразійського центру Корнегі Олександр Габуєв зазначає, що лідери могли також обговорити інші питання. Слід звернути увагу на те, хто входив до делегації обох держав. Серед них були керівники двох центральних банків. Це наводить на думку про збільшення обсягів торгівлі у національних валютах.

Присутність Дмітрія Шугаєва, директора федеральної служби з військово-технічного співробітництва Росії, теж може бути не випадково. Це означає, що могли також обговорювати військові питання.

Є підводна частина айсберга, про яку ми не знаємо,
– констатував пан Габуєв.

Водночас лідерам не вдалося домовитися про відновлення зернової угоди, укладеної минулого року за посередництва Туреччини й ООН. Ще в липні Росія з неї вийшла. Мовляв, не отримала від угоди очікуваних вигод. А 4 вересня Путін заявив, що його країна відновить участь, якщо виконають її вимоги.

Слід зазначити, що Росія та Туреччина обговорювали створення спільного газового хабу на території останньої. Відповідна ідея Ердоганові подобається, адже це дозволяє покращити на світових ринках енергетики слабкі позиції Туреччини. А ще дозволить продавати російський газ країнам, які не купуватимуть його напряму.

Путін уже заявив, що "Газпром" передав "дорожню карту" проєкту турецькому колезі, компанії BOTAS. Правда, енергетичні експерти сумніваються у життєздатності ідеї диктатора. Мовляв, малоймовірно, що в ЄС схвалять газопроводи Росії.

Власне, Європа надто багато зусиль доклала, щоб скоротити свою залежність від російського газу. Вона знайшла альтернативні для себе джерела. Зокрема, постачання скрапленого природного газу зі США, Катару та інших держав.