Робота тут не припиняється впродовж всього року. Вправні жіночі руки створюють ялинкові прикраси від першого етапу виробництва. Спочатку при температурі 750 градусів розігрівають лабораторне скло з якого видувають кульки різного діаметру.
“За день одна людина видуває близько 200 штук таких кульок”, - каже журналіст Ольга Рицар.
Далі - частину готових скляних форм відправляють на фарбування. Кожну кульку занурюють у ємкість з фарбою і ретельно просушують. За одну зміну таким чином перевтілюється понад 2 тисячі прикрас. Ще частину іграшок - покривають сріблом з середини аби згодом дзеркальне напилення не стиралося.
“І так вони сохнуть у нас добу. Потім знімається, перетирається шовковою ганчіркою кожену кульку, перетирається розчином вода з йодом і шовком протирається”, - каже Тамара.
А далі - справа рук художниць. Вручну вони наносять на кульки візерунки, які самі придумують. Кажуть у рік водяного дракона популярним став синій колір.
“Зразу все наноситься, поетапно, як ви бачите. Спочатку я намалювала гілочку, потом на ній намалювала іграшки, а потім ті іграшки будуть оздоблюватися присипкою”, - каже Ганна.
Практично всі ялинкові прикраси йдуть на експорт. Постійними покупцями української ручної роботи є європейські країни та Австралія - розповідає комерційний директор фабрики Андрій Бондарчук. Та смак у них інший ніж в українського покупця - мінімум фарб, блискіток та майже напівфабрикат.
“В Україну зараз входить мода, яка йде із Заходу, тобто це непокрашена, непосріблена кулька, просто скляна і на ній нанесені художні декорації і бажано в таких ярких кольорах”, - каже комерційний директор фабрики ялинкових прикрас Андрій Бондарчук.
Кожна іграшка, перед тим як потрапляє на прилавок, проходить п’ять цехів. Та виробники певні у якості свого товару. Всі фарби та скло - екологічно чисті.