Він не є шалено популярним і ніколи не буде хизуватись перед спалахами фотокамер, його доля інша. Поєднавши бокс, дзюдо та самбо, для Федора Ємельяненка все розпочалось у 2000 році.
Росіянин пішов у професійний спорт і став найкращим. Він просто виходить на ринг і робить свою справу. Суперники з Америки, Японії та Кореї дуже добре знали, знали і боялись появі Федора Ємельяненка. Та ця боязнь завжди супроводжувалась повагою. А все що цікавило “останнього імператора” — це вийти та перемогти.
Федір виходив і вбивав, безжально та без думок, він просто вбивав своїми потужними руками та ногами, які краще за будь-якого лікаря знали анатомію тіла, яке знемагало після огляду від Федора. Якщо не вдавалось вбивати — він просто ламав.
10 років та 31 поєдинок суперники тиснули йому руку і вже від цього були на сьомому небі від щастя, адже знали, що за мить їхні закривавлені обличчя та розчаровані погляди спостерігатимуть за тріумфом “імператора”.
Та жодного разу Федір не зневажав своїх суперників, він просто знав — що як не він, то — його.
Кожен свій вдалий бій він завершував словами: “Вперше Всевишній його не почув 6 липня 2010 року”.
У символічному 33-річному віці Федір спостерігає як Фабріціо Вердум здіймає руки угору. Та що таке великий боєць? 12 лютого 2011 бій проти бразильця Антоніу Сілви. Ємельяненко вперше чує у свою сторону вигук “нокаут” і вже за мить у ногах “імператора” навколішки припадає Сілва, зі слізьми на очах дякує, що у Федора сьогодні вперше за 10 років щось та й не вийшло.
Останній бій, який провів Федір, обернувся для “імператора” третьою поразкою поспіль. Ден Хендерсон не вірив сам собі, що йому вдалось здолати такого суперника. Після поєдинку американець підійшов до Федора і просто благав, аби той не завершував кар'єру і продовжував виходити на ринг.
Зараз йому 34 і він твердо вірить, що його час ще не минув.