Це – не референдум
В історії та праві плебісцит утвердився як несправедливе та невільне голосування в недемократичній політичній системі. Це улюблений прийом Наполеона Бонапарта, Адольфа Гітлера та Беніто Муссоліні. На такому "волевиявленні" відмова від пропозиції диктатора немислима.
Цікаве Ця війна палатиме до нашої перемоги, перечекати не вийде ні в кого
Попри те, що Ліга націй та ООН розглядають плебісцит як голосування щодо територіальних змін, успішні плебісцити вдалося провести лише в ході деколонізації. Плебісцити сконфузилися як механізм розв'язання територіальних спорів, про що красномовно свідчать невдалі потуги вирішити питання індо-пакистанського чи то пакистано-індійського Кашміру.
Зі свого боку референдум є формою народного волевиявлення. Він може бути обов'язковим або факультативним. В останньому випадку таке народне опитування інколи також називають плебісцитом, вказуючи на його дорадчий характер.
Радимо дагестан – перша ластівка, для путіна назріває дуже погана ситуація
Маразм диктаторів
Історія плебісцитів свідчить: диктатори розігрують події за однаковим сценарієм. У 1791 році анексія Авіньйона і Венейссена відбулася навіть після негативних рішень народного голосування. Анексуючи Ніццу, плебісцит провели вже після законодавчої процедури для примарного узаконення цього факту. Надалі імперіалісти забезпечували голосування на плебісцитах через засланих спостерігачів, підкуп, військовий тиск. Чи цікавою була хоча б раз думка населення території, яку планував загарбати окупант?
Відповідь слід шукати у формулюваннях питань для таких плебісцитів. У 2014 році українців Криму позбавили альтернативи залишитися у складі України, запропонувавши псевдодержавність або включення до рф. У 2022 році підхід не змінився, однак кількість запитань скоротилася вдвічі: тепер або до росії, або…все так само до росії.
Правова сторона
Що "референдум" у Криму, що плебісцити на тимчасово окупованих територіях Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей не відповідають як національному, так і міжнародному праву.
Міжнародне гуманітарне право наполягає на обов'язку окупаційної держави забезпечити застосування українських законів на окупованих територіях. Згідно зі статтею 73 Конституції України питання про зміну території нашої держави вирішуються винятково всенародним референдумом.
Важливо Час Героїв, або Із перших вуст про звільнення Харківщини від "русского міра"
Основоположним принципом міжнародного права є принцип територіальної цілісності, який доповнюється принципом непорушності кордонів. Будь-які територіальні спори держави мають передавати на розгляд компетентних органів, оскільки такі спори загрожують міжнародному миру та безпеці.
росія ніколи не заявляла територіальних претензій Україні, але вирішила спотворити принцип самовизначення народів для анексії наших областей. Річ лише у тім, що в Донецьку, у Херсоні, у Запоріжжі та в Криму – тільки український народ. Погляньте на Конституцію України: незалежно від походження всі громадяни – український народ. Тож і права на самовизначення в областей немає.
Непорозуміння, яке мало місце з 23 по 27 вересня на тимчасово окупованих територіях, як і "референдум" у Криму, не визнається міжнародною спільнотою. Це – не її добра воля, а конкретне міжнародне зобов'язання. Не допоможуть ситуації навіть незаконні "міжнародні спостерігачі". Відтак, до інших наслідків, ніж міжнародна відповідальність, для рф такі плебісцити не призведуть.
Варто прочитати Чому українцям не варто поспішати танцювати на уявній могилі росіян
Навіщо рф ця клоунада
Анексія тимчасово окупованих територій мала налякати Україну та світ можливим введенням в дію кількох рашистських доктрин: по-перше, національної безпеки, включно із застосуванням ядерної зброї, по-друге, колективної безпеки в межах Союзної держави разом із "легітимним" вступом у збройний конфлікт білорусі, яка вже давно є його стороною. Однак рф встигла продемонструвала на прикладі Криму, як реагуватиме на удар по "її території" – тік-токами, твітерами та реалітішоу.
Утім такі плебісцити тягнуть за собою порушення прав людини: разом із бюлетенями з домівок забирають для примусової мобілізації також чоловіків, а анексія призведе до поширення російського правового поля та інтенсифікації нав'язування російського громадянства, а, отже, повного безправ'я в особистій, професійній та політичній сфері.