Тепер завдяки ШІ ми маємо змогу уявити, як люди проживали свій останній день перед катастрофою. Про це повідомляє 24 Канал з посиланням на тікток-сторінку @historyaiview.

Дивіться також Схожий на викладача в університеті: який би вигляд у наші дні мав Григорій Сковорода

Помпеї: тиша перед вибухом

Перед виверженням вулкана Везувій у 79 році нашої ери місто Помпеї жило звичним життям. Ринки працювали, торговці продавали товар, а люди ходили у справах, не підозрюючи нічого поганого. Проте вже надвечір природа подала перші сигнали катастрофи – підземні поштовхи та дивну сіру хмара над горою.

Штучний інтелект, проаналізувавши письмові джерела та археологічні знахідки, зобразив передчуття тривоги, яке могло охопити мешканців міста. Останні години їхнього життя, ймовірно, пройшли у паніці, коли лавові потоки та попіл накрили місто.

Що переживали люди в останній день перед знищенням Помпеї: дивіться відео

Чорнобиль: ніч, що перетворилася на кошмар

26 квітня 1986 року, за кілька годин до аварії на Чорнобильській АЕС, працівники станції виконували рутинні завдання. Місто Прип'ять спало, навіть не підозрюючи, що вже за лічені години його життя зміниться назавжди.

Коли реактор вибухнув, ніхто не усвідомлював масштабу катастрофи. Лише через кілька годин з'явилися перші ознаки радіаційного отруєння, а місто продовжувало жити – діти гралися на вулицях, люди працювали, не підозрюючи, що невидима смерть вже оселилася у їхньому місті.

Що переживали люди в останній день перед катастрофою на Чорнобильській АЕС: дивіться відео

"Титанік": розкіш, що перетворилася на хаос

14 квітня 1912 року пасажири "Титаніка" вечеряли у вишуканих ресторанах, слухали музику й милувалися Атлантичним океаном. Ніхто й уявити не міг, що через кілька годин цей розкішний лайнер зіткнеться із айсбергом.

За версією ШІ, спочатку паніки не було, адже багато хто вважав корабель непотоплюваним. Лише після того, як вода почала заповнювати трюми, а рятувальні шлюпки швидко заповнювалися, прийшло усвідомлення неминучого кінця.

Катастрофа "Титаніка": дивіться відео

Як ми бачимо, завдяки штучному інтелекту ми можемо не лише реконструювати події, а й краще розуміти емоції людей перед катастрофою.