Ці наміри раптом сильно не сподобалися німцям, які до сих пір наполегливо підтримували Росію в будівництві другої гілки газопроводу "Північний потік". Точніше, вони не сподобалися німецьким споживачам, в той час як німецький уряд продовжує робити все, щоб це будівництво було завершене.

Минулого тижня було офіційно оголошено, що Росія готується з січня 2020 року "закрутити кран" на транзитній системі, що йде через Україну. Так звана "Трансбалканського лінія" має бути, за інформацією "Газпрому", закрита.

Читайте також: Крим: "валіза без ручки" тоне в "рідній гавані"

Обхідні маневри

З цієї лінії Росія в даний момент переганяє газ через Україну на південь – через Молдову, Румунію і Болгарію до Туреччини. З наступного року газ повинен буде йти по "Турецькому потоку" – недобудованому ще газопроводу, який раніше планувалося використовувати для подачі до Туреччини додаткових обсягів газу. Тепер же він має просто замінити собою наявні лінії.

З Туреччини російський газ буде, за задумом будівельників, переганятися назад в Європу: в Болгарію, Сербію і Угорщину. Таким чином, Україна повністю виключається з цього транзиту, ціною серйозного подовження шляху і, як наслідок – подорожчання собівартості газу. Але економічні міркування Росію не бентежать: вона вже перестала навіть робити вигляд, що переслідує своїм проектом комерційні цілі. Головне – "відсікти" Україну, а чи знизяться від цього доходи (і чи будуть вони взагалі) – абсолютно неважливо.

Ці наміри виявилися особливо значущими для конфлікту, що розгортається навколо іншого російського газового проекту – а саме, для будівництва газопроводу "Північний потік-2". Останній має, в якості доповнення до першої гілки, з'єднати Росію з Німеччиною по дну Балтійського моря. Це будівництво передбачається завершити також наприкінці 2019 року, хоча в можливості здійснення цього наміру є серйозні сумніви: Данія, як відомо, офіційно заборонила будувати цю гілку в своїх територіальних водах, а обійти їх практично неможливо.

В ідеальному для Росії випадку, обидва газогони – "Південний потік" і "Північний потік" – роблять Україну практично непотрібною в якості країни-транзитера. Зі своїх намірів Росія не робить жодного секрету: у відповідь на вмовляння німецького уряду, що намагається врятувати проект "Північний потік-2", гарантувати Україні транзит газу через її територію, Путін ще в серпні минулого року відповів, що це можливо тільки в тому випадку, якщо це буде "економічно обґрунтовано". А що таке для нього економічні обґрунтування – відомо всім: до економіки вони мають лише дуже опосередкований стосунок.

Саме сумніви в "економічному" характері всього проекту і змусили Німеччину принаймні задуматися про те, щоб переглянути своє ставлення до нього. Контракти на транзит і підтримку транзиту між Росією і Україною завершуються в кінці поточного року. Заяви "Газпрому" вказують, наскільки малою є російська зацікавленість в новому, довготривалому транзитному контракті і наскільки брехливими є запевнення Москви. А саме про те, що цей транзит збережеться після можливого вступу в дію "Північного потоку-2".

Читайте також: Інформаційна війна Путіна проти Заходу

Згідно з повідомленнями преси, з початку березня "Газпром" окремим листом сповістив міністерство енергетики Болгарії про те, що з 2020 року по Трансбалканського маршруту газ більше не йтиме. Міністерство на запити кількох європейських видань з цього приводу не відповідає. Але міністр енергетики Болгарії Теменушка Петкова непрямим чином підтвердила цю інформацію, заявивши в інтерв'ю, що з січня 2020 року, в зв'язку з припиненням транзиту газу через трансбалканський маршрут, Софія втратить 110 мільйонів доларів на рік, які вона отримувала досі в якості транзитних відрахувань.

Російське інформагентство РБК отримало від "Газпрому" відповідь, що ніякого офіційного повідомлення про закінчення трансбалканського газового транзиту на адресу болгарського уряду не було. Але концерн планує забезпечувати клієнтів в цьому регіоні з моменту вступу в дію "Турецького потоку" (тобто, з кінця цього року) за допомоги "нової системи забезпечення" – тобто, без українського участі.

Молдову "дотискають"?

З Молдови також надходять сигнали, що "Газпром" справді має намір припинити роботу трансбалканського маршруту, через який ця країна отримувала газ. Молдова взагалі являє собою особливий випадок: на відміну від України, яка ось уже три роки поспіль не купує російський газ для своїх потреб, ця країна на 100% залежить саме від російського постачання.

Більш того: самі молдавські газові концерни перебувають майже повністю в руках росіян. Новий газогін, "Південний потік – лайт", проте, Молдову обходить, а його відгалудження, яке тягнуть з Румунії, ще не добудоване і не досягло Кишинева. Тож і Молдова, за задумом "Газпрому", повинна втратити своє значення як транзитна країна таким чином, що у неї просто не залишиться козирів на руках для переговорів. З цієї причини ціна газу в Молдові з початку року зросла на чверть і продовжує рости.

Контракт на газопостачання між Молдовою і "Газпромом" закінчується в кінці цього року. Втім, є інша можливість: через морські газові термінали в Румунії Молдова може отримувати американський скраплений газ. Це повністю забезпечить її потреби і, схоже, можливо, парадоксальним чином, виявитися дешевше за російський газ. Але транзитні гроші в будь-якому випадку будуть втрачені – що ж, не настільки велика ціна за позбавлення від залежності від російського газу.

В останню п'ятницю березня угорський уряд повідомив про те, що з "Газпромом" була досягнута домовленість на випадок, якщо між Росією і Україною не буде укладений новий транзитний договір. За словами міністра закордонних справ Угорщини Петера Сіярто, "може легко виникнути ситуація, при якій Росія більше не буде відправляти газ до Європи через Україну" і до такої ситуації слід бути готовими.

Щоправда, фахівці вказують на те, що нові газогони фізично не зможуть вступити в дію з початком 2020 року – вони не будуть добудовані. Тож відмовитися від української газотранспортної системи, найбільшої в Європі, не є наразі можливим. Очікується, що до цього моменту повністю буде готовий лише "Турецький потік" – відгалудження "Південного потоку". "Південний потік – лайт " взагалі ще не почали будувати: Євросоюз висловив правові сумніви, що стосуються будівництва цього газогону в Сербії – вони схожі на ті, через які свого часу був провалений проект "Південного потоку". Через датського заборони на будівництво, конфлікт з ЄС і американські санкції, як і раніше, поки що не може бути завершений "Північний потік-2".

У цьому переговорному покері ми зараз чуємо досить багато театральних заяв. Однак, поки альтернативні лінії не завершені, "Газпром" не може повністю відмовитися від української труби, – вважає Дірк Бушель, віце-шеф секретаріату Європейського енергетичного співтовариства у Відні.

Ця організація об'єднує країни ЄС і країни Східної Європи, ставлячи собі за мету розробку єдиних правил для європейського енергетичного ринку. Її членами також є Україна, Грузія, Сербія і Молдова – але не Росія. У Туреччини в ній – статус спостерігача. Під питанням залишається сама форма рішення "української проблеми" для російського газу: "Чи буде це обмежене в часі рішення або солідний, довгостроковий контракт?" – запитує Бушля. Останній варіант, за його словами, був би кращий. Але найімовірніше – все ж перший.

Читайте також: Життя в Україні взагалі-то могло б бути цілком спокійним, – Neu Zürcher Zeitung

Як осідлати ведмедя?

Тим часом Європарламент на своєму засіданні, яке відбулося в минулий четвер, затвердив нові правила для газогонів, які тягнуться до Європи з третіх країн. Суть їх полягає в тому, що для "Північного потоку-2" відтепер мають бути чинними загальноєвропейські правила – ті, які діють на території ЄС. Наприклад, вони фіксують, що виробник газу не має права одноосібно володіти ще й газогоном. Тобто, "Газпромові" доведеться надавати можливість конкурентам користуватися своїми газогонами, беручи з них транзитні гроші та вимушено скорочуючи обсяги постачання через них власного газу.

Це правило й справді доволі тяжко "падає" на газпромівські доходи... якщо воно буде до "Газпрому" застосоване. Тому що одночасно з ним, Європарламент ухвалив рішення, що для газогонів, які ще тільки будуються, можна буде надавати виключення з цього суворого правила. Рішення про таке виключення має ухвалити Єврокомісія. Саме тому як автор доповіді Європарламенту про правила для газогонів, польський християнський демократ Іржі Бузек, так і одна з найвпливовіших супротивників побудови "Північного потоку-2", німецька "зелена" євродепутатка Ребекка Гармс, вважають рішення Європарламенту перемогою. Але водночас та ж Гармс визнає:

Проект "Північний потік-2" отримає через це проблеми, можливо – його будівництво затягнеться, але скасований він через це не буде.

Так само вважає й її колега з правлячої в Німеччині Соціал-демократичної партії, Мартина Вернер:

Нові правила можуть суттєво збільшити ціну цього газогону. Слід подбати про те, аби вона не вилилася в збільшення ціни на газ для споживачів.

Саме в цьому й полягає суть намагань Європарламенту: і з печі впасти, й нічого не розбити. Суть нових правил – не в тому, аби вибити з рук Кремля потужну "газову зброю", не в тому, аби захистити Україну чи східноєвропейських членів ЄС від газового тиску з боку Москви – а в тому, аби "осідлати ведмедя": отримати російський газ, але змусити Кремль віддати його задешево. Як то кажуть – нічого особистого, чистий бізнес.

Читайте також: Німеччина полює за російськими грошима: перші 50 мільйонів євро вже знайшли