І залишаються у пам'яті їхніх батьків, дітей, друзів, які після їх смерті живуть не обов'язково краще. А про що вони думають, дивлячись на те, за що загинули їхні рідні, мені навіть страшно уявити...
Чи ця фраза — видумка політтехнологів, щоб їхні господарі могли втекти від запитання про те, за що загинули ці люди?