У січні 1938 року жителі новозеландського Окленда від старого до малого, усі збіглися в міський порт. Тут на воді погойдувалися аж два надсучасні на той момент гідролітаки - британський Шорт Емпайр та американський Сікорський Ес-42Бе.
Минуло небагато часу і пришвартовані у порту гідролітаки стали для мешканців Окленда звичним явищем.
Постійну прописку гідролітаки отримали і в ірландському Фойнсі. Тут побували майже всі, хто літав через Атлантику в 30-х роках.
Втім, домінувати гідролітакам у небі судилося недовго. З початку Другої Світової війни і обсяги, і якість промислового виробництва суттєво зросли. Літаки стали досконалішими та надійнішими.
Майже у кожному навіть невеликому місті почали прокладати злітні смуги. Тож гідролітаки почали відходити в минуле. Лише кілька проіснували до 70-х років, їх в основному використовували нерозвинені острівні держави.