Голобородько

Дмитро Дубілет оголосив результати оцінки населення станом на перше грудня 2019 року. Цю цифру справді дуже важливо знати. Подобаєтсья вона нам, чи ні. Тільки знаючи скільки ж нас українців насправді є можна приймати справді ефективні управлінські рішення.

Читайте також: Група Коломойського проти Давосу: що обурило нардепа Дубінського

Тільки так можна орієнтуватися, який насправді ВВП на душу населення, як правильно планувати основні економічні показники, як організувати транспорт, спланувати податкову і соціальну політику – треба знати на скількох людей ми ділимо усі наявні ресурси. Тож це дуже важлива інформація.

Ну от до прикладу, місто Київ. У ньому живе 3,7 мільйонів людей. Як ви розумієте, делеко не усі кияни зареєстровані в столиці. Але для того, щоб розуміти, яких транспортних потужностей потребує місто, як має працювати метро, як планувати забудову, скільки потрібно робочих місць і магазинів, просто необхідно знати кількість реальних мешканців Києва.

1 підзаг

Останій перепис населення проходив у 2001 році. Тоді ходили від дверей до дверей, у прямому сенсі слова, і в буквальному сенсі переписували усіх. Це дорога, кропітка і тривала робота. До того ж, далеко не усі люди двері відкривають, тобто похибка теж чимала. Цього разу перепис вручну не проводили, використали статистичні дані і кілька методів.

Перший метод – це дані мобільних операторів.

Логіка в тому, що майже у всіх українців є мобільний телефон. Їх просто взяли і порахували. А за допомогою інформації, що зберігалась у державних реєстрах – перевірили. Похибка – менше 3%. Але головне, що відрізняє цей метод від традиційного перепису – він для держави коштував нуль гривень додаткових витрат. Традиційний перепис коштував би платникам податків, за оцінками Дубілета, приблизно три-чотири мільярди гривень. Тож цілком закономірно, що виникає сумнів – чи треба проводити запланований на кінець року повноцінний перепис?

2 підзаг

З дослідженням розібралися. Тепер перейдемо до зради. 37 мільйонів українців – це набагато менше, ніж було, коли нас перераховували минулого разу. І звісно на цю тему наші горе-політики не могли промовчати

15 мільйноів - це звучить справді страшно. До прикладу під час другої світової війни Україна втратила - до 7 мійльонів громадян, а Голодомор забрав життя - офіційно близько 4 мільйонів.

Ось вам ще один приклад: сьогоднішня чисельність населення україни співмірна з 1926 роком, після першої світової і воєн за Незалежність, тоді нас було близько 37-ми мільйнів. В 1934-му, після голодомору, нас теж було 36 з половиною млн.

Тобто, якщо користуватись такою лінійною логікою, як депутат Максим Бужанський виходить, що влада незалежної України стала для нас більшою загрозою ніж Сталінський режим чи світова війна?

Давайте розставляти крапки над "І". А разом з тим розвіювати маніпуляції.

Справді за переписом населення 1989 року на території України проживало понад 51 мільн людей.

Але, після надскладних девяностих у 2001 провели ще один перепис, який показав, суттєве зменшення кількості українців. Тоді нарахували 48 з половиною мільйноів.

І коли ми порівнюємо цифри - дуже не логічно опиратися на дані 89-го. Ну бо очевидно що за останні 19 років збільшення бути не могло.

Далі давайте не забувати про анексію Криму і окупацію частини Донбасу. Там теж залишились наші громадяни. І щоб порівняння було справедливим це треба враховувати.

СНХ ДУБІЛЕТ:
Мовиться лише про підкнтрольні україні території

Ну не виходить порахувати там. А за приблизними оцінками на окупованому Донбасі живе від 2 до 3 мільйонів українців, а в Криму понад 2. І для повноти картини їх би варто було додати до наявних 37-ми. Але тоді цифри були б геть не точними.

Далі зверніть увагу, мова йде не про усіх українців, а тільки про тих, хто фізично перебуває на території країни.

СНХ ДУБІЛЕТ:
Тобто, якщо хтось був за кордоном вони не потрапили.

Тобто це дослідження не враховує усіх хто виїхав на заробітки за кордон. А я хочу нагадати, що рік тому тодішній міністр соціальної політики наводив цю статистику. Я дуже сумніваюсь, що вона суттєво змінилася.

ЦИТАТА РЕВА:
https://24tv.ua/skilki_ukrayinskih_zarobitchan_pratsyuye_za_kordonom_vrazhayucha_kilkist_n1088408
І в цьому рухливому міграційному процесі беруть участь у середньому від 7 до 9 мільйонів чоловік на рік. У той же час постійно, щоденно протягом року за кордоном перебувають лише біля 3 мільйонів трудових мігрантів з України,
– пояснили у міністерстві.

Таким чином, якщо до наявних 37-ми додамо ще 8 чи навіть 9 мільйнів - отримаємо цифру в 45-46 мільйнів українців, які на момент дослідження не перебували на території, де його проводили.

Погодьтеся 45-46 мільйнів порівнювати з 49 можна і навіть можна порівнювати з показником 89-го року 52 млн.

Ну так справді те, що чисельність населення країни падає - це факт. Так, не від хорошого життя. Молоді сімї, не маючи впевненості в стабільному майбутньому бояться народжувати більше дітей.

Але про загальну тенденцію до старіння націй говорять не тільки в Україні. Це стосується усієї Європи. І в більш заможних країнах динаміка не така негативна в порівнянні з нами скоріше за рахунок притоку мігрантів, що теж дуже сумнівний успіх.

Тож підведемо підсумки: 37 мільйноів - це справді мало, але ця цифра не є повною, бо ми маємо трудових мігранітв і непідконтрольні території. Разом з тим, кількість українців справді зменшується і тенденція ця продовжується вже 30 ркоів, що викликає занепокоєння. Але прямо панікувати нема підстав - бо це тенденція загально європейська.

І на сам останок, Дмитро Дубілет обіцяє, що вже дуже скоро усі наявні у держави реєстри будуть обєднані і це дасть можливість:

СНХ ДУБІЛЕТ:
Вже у наступному році щодня давати статитстику про те скільки нас

Тож щодня кожен з нас знатиме скільки нас українців, що допоможе державі приймати правильні управлінські рішення. Це так чи інакше вплине на якість життя. І як результат - українців у світі може стати більше. Тож не панікуємо, народжуємо і разом змінюємо країну на краще.