Із малого хлопчини, який народився у хорватському Спліті, виріс майже двометровий велетень, якому, як і більшості балканців, у тенісі було притаманно володіти потужною та влучною першою подачею.
Історія Іванішевіча нічим не відрізнялась від бідних сімей того часу у Хорватії. Батьки продали усе і віддали сина у тенісну школу. Будучи юніором Горан вже досяг багато чого. Перемога на Юніорському US Open і третя сходинка в підлітковому рейтингу.
популярні відео
А далі він справді став успішним тенісистом. 22 титули в одиночному розряді, 9 в парному. Горан виконував почесну місію на Олімпіаді в Барселоні несучи прапор Хорватії. Протягом майже 6 років входив до 10 найсильніших тенісистів. Іванішевічу належить унікальний рекорд - 4 рази йому вдавалось подати за сезон більше тисячі ейсів.
Іванішевіч - любитель пожартувати
Поза тим не забував Горан і розважатись. Якщо на думку хорвата суддя матчу помилявся, він завжди був радий взяти рушничок та протерти поважному рефері окуляри, або ж зв’язати шнурівочки на взуті, аби останній нікуди не втік. Та поміж жартами він ніколи не забував звідки він та хто він.
Патріотичні почуття завжди переповнювали Горана. Коли у 1991 році Хорватія проголосила незалежність від Югославії і розпочались криваві заворушення Горан звісно не пішов на поле битви, але одразу розпочав мандрувати по усьому світу і виставковими матчами збирати кошти для так званого "Фонду свободи", який боровся за незалежність його батьківщини. Він навіть відмовився виступати у матчах кубка Девіса проти Франції, аби лиш привернути увагу громадськості до трагедії на Балканах.
Маленький крок
Та от до справжнього визнання в тенісному суспільстві йому не вистачало маленького, втім такого вагомого, кроку. Тричі Горан поступався у фіналі королівського "Вімблдону". Здавалось він просто зненавидить цих американців. Агассі та двічі Сампрас відбирали у Горана "золотого красеня".
Час йшов, а Іванішевіч так надалі і залишався "без Гренд Слемним тенісистом". Більше того, у на прикінці ХХ століття Містер Ейс почав відчутно втрачати у рейтингу. На початок "Вімблдону" 2001-го Горану було без 2 місяців 30 років. Він посідав 125 сходинку у рейтингу АТР. Організатори лондонських змагань, зважаючи на минулі хороші виступи Іванішевіча, вирішили вже дати тому колись топовому тенісисту картку щасливця, так звану Вайлд кард, яка дозволяла спортсмену розпочати виступи в основній сітці змагань.
Та те, що зробив Іванішевіч назавжди вкарбується в історії тенісу. Фредерік Йонсен, Карлос Мойя, Енді Роддік, Марат Сафін та господар турніру Тім Хенман не встояли перед потужною подачею містера Єйса. Це здавалось цілковитою казкою. Горан, якого усі списали, а організатори з жалю вручили принизливу як для нього Вайлд карт, добрався до фіналу королівських змагань.
Титул, який 10 років тікав від нього
З одного боку хорват шаленів від щастя та з іншого його переповнював страх. Адже він точно знав, що це остання нагода і так само достеменно знав, що він уже давно не той Горан як у 1992, 94 та 98 роках, коли він поступався у фіналах тих клятих змагань. Та цього разу казка закінчилась казкою - Горан зробив цей крок усього його життя.
У фіналі він здолав Патріка Рафтера і здійняв над головою той титул, який 10 років тікав від нього. Після тріумфу у його рідному хорватському Спліті відбувалось щось неймовірне. Складалось враження, що збірна Хорватії по футболу у фіналі Чемпіонату світу переграла бразильців. 200 тисяч жителів міста вийшли на вулиці і святкували до самого ранку. Ось, що означає вірити та мріяти. Цікаво, що "Вімблдон" став останнім здобутком Горана. Але невже це не найкраще завершення мрії?
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter